Твір на тему "коли б я став чарівником"

ответ:

якби я був чарівником,

не було б смутку і печалі,

не було б зла і ворогів,

не було б катастроф і жахів.

ніхто б не плакав, не ридав,

ні зла б на когось не тримав,

а сльози б щастя навертались

від злагоди і чистоти

не було б більше тих хвороб,

що не нам жить спокійно,

щоб був щасливий мій народ.

в майбутнє щоб ішов надійно!

якби я був чарівником…!

усе б на світі тільки розквітало,

цвіло буяло і росло,

і щоб усе плоди давало.

мабуть всі колись мріяли стати чарівниками. уявляєте, щоб було ,як би була така можливість саме в мене? ?

я дуже хочу, щоб у світі запланували злагода і мир. часом навколо я стала помічати багато зла навколо себе! тому б я зробив внесок у світ не лише дня себеюю а й для оточуючих.

ще б я хотіла, щоб більше не траплялася війна, адже я , що нікому не приємно згадувати про війну. я хочу, щоб всі люди, які пережили такий жах, який з ними трапився і жили яскравим, щасливим життям.

я знаю, що люди хочуть дружити. іноді навіт таке трапляється з різними національностями. отже, я хочу, щоб не було кордонів, що до дружби.

ще я вважаю, що як би я був чарівником, то я б старалася зробити весь світ ! щоб не було багато конфліктів між країнами, людьми, щоб люди не були самотніми і мали друзів у будь-якому випадку, всі підтримували один одного.

отже, на цю тему можна говорити дуже довго і я б ще багато всього зробила, для того, щоб всі жили в

Яслухаю джмелика як приємно лежати в траві та слухати, що відбувається довкола. ось далеко промчало авто. десь угорі на дереві обізвалася синичка: цінь-цінь! ніби каже: «поглянь, я тут! » у траві, якщо лежати й уважно її розглядати, можна побачити безліч різних комашок, жучків, маленьких метеликів. та раптом серед мовчазного трав'яного населення я почув дивний звук. спершу подумав, що то десь далеко у високостях літак летить собі. аж ні, це десь поруч! роззираюсь і завмираю від несподіванки, бо прямо переді мною сів на квітку джмелик. він був ще невеличким, я подумав, мабуть, він перший раз вилетів знайомитися зі світом. джмелик був так близько, що я мав нагоду роздивитися його з усіх боків. він був такий собі — «качок» — товстенький, серйозний, діловий. чорні лапки миттю ніби прилипали до пелюсток квіток. чорні поблискували на його голові, а вусики-антени щось вишукували в просторі. і звичайно ж, дуже красиве волохате вбрання в чорну та жовту смужечку. мені здалося, що джмелик насолоджувався своїм приглушеним дзижчанням і продовжував вкотре перелітати з квітки на квітку. а може, він співав пісню й був вдячний мені як слухачеві. я лежав у траві і слухав джмелика.

Художні засоби: -епітети ("колимський мороз", "руді сльози")-метафори ("собор дзвінкий",    "зацвітаєізьми") -неологізм  „осонцена днина”

-контраст:   калина асоціюється з теплотою, радістю, бо викликає зорові відчуття яскравого кольору, але наступні метафора і епітет „зацвітає рудими слізьми” одразу перекреслюють ці відчуття – тут, у холодній тюремній чужині, ягоди калини схожі на сльози (метафора будується на уподібненні за формою), і то вони „руді” (цим кольором підкреслюється умирання, біль, туга, рудою є закипіла кров).