Укотрих рядках правильно записані відмінкові форми складеного числівника а)д.в.девятьомстам девяноста восьми б)о.в.восьмистам вісімдесятьма сьома в)р.в. шестисот вісімдесяти восьми г)д.в. пятистам шістдесяти д)р.в.шістсот вісімдесятьох вісімох

Япишаюся тим, що я українець! пишаюся своєю приналежністю до цього, без перебільшення, великого народу, на весь світ продемонстріровашего свої справжні риси і особливості. пишаюся своєю багатовіковою культурою, своєю літературою, співучої мовой, піснями, , традиціями пишаюся всім тим, що робить мене українцем! пишаюся тим, що український народ всьому світу показав приклад волелюбності і незалежності. пишаюся тим, що навколо моєї україни об'єднався весь цивілізований світ. пишаюся тим, що для багатьох народів українці є зразком і прикладом для наслідування - мені про це говорили і американці, і німці, і росіяни, і швейцарці так, зараз україна в огні. її незалежність і свободу намагається задушити рашістская коричнева мразь, яка не бажає нормального життя ні собі, ні своїм сусі. так, іноді буває страшно. але це не страх смерті або фізичного болю - немає. це страх того, що зло може перемогти, наповнивши собою душі простих людей і перетворивши вільних українців у бидлообразних рабів, якими їх мріє бачити путін. це страх того, що тьма путінізму може витіснити все світле і добре з життя мого народу. але я згадую очі мешканців київського майдану, в які я пильно вдивлявся кілька днів тому - і я розумію, що мої страхи і виїденого яйця не варті. тому що я бачив очі по-справжньому вільних людей - як фізично, так і духовно! і я розумію, що той світ, який йде зсередини їх душ, неможливо погасити ніяким тероризмом, ніякої агресією - ці люди навіть якщо і помруть, то все одно залишаться вільними! як залишилися вільними герої небесної сотні. як загинули вільними і нескореного патріоти донбасу і одещини. як гинуть воїни української армії в боротьбі з російській тероризмом. і я пишаюся своєю приналежністю до цього народу!

сьогодні сонячний день. іринка пішла гуляти на вулицю. "головне не зустріти цю аню" подумала іра. іринка та аня завжди не дружили, робили погані речі один одному і завжди ніхто не міг їх помирити.

ось іде іринка, а на зустріч аня.

- ,- почала аня,- іде королева. щось ви ітакі не причепурені.

-не чіпай мене мара болотна.

-гей ти що зовсім вже.

і почалося, як завжди бійка і сльози. коли вже зупинилися іринка визнала свою провину, попросила вибачення. і аня також. дівчата стали справжніми подругами.