№1 при розкладані 50г карбонату двовалентному метлу (meco3) утворилася 11, 2л вуглекислого газу (н.у) .визначте метал (me) №2 в результаті взаемодії металу масою 2, 3 г з водою виділився водень кількістю речовини 0, 05 моль .визначити метал (me) якщо він одновалентний. переведите на

na2co3 + sio2 =   na2sio3 +co2

1. находим массу примесей

169 100%

? 6%

получаем 169 *6 / 100 = 10.14гр.

2. массу чистого карбоната:  

169 - 10.14 = 158.86гр.

3. кол-во моль карбоната:  

  n(na2co3) = m(na2co3) / mr(na2co3) = 158.86 / 94 = 1.69моль

4. из уравнения видно, что на 1 моль карбоната приходится 1 моль силиката, следовательно силиката 1.69моль.

5. масса теоритическая силиката

  m = n * mr = 1.69 моль * 110 гр/моль = 185.9гр.

6. наконец находим практический выход в процентах

выход =   практический выход / теоретический выход = 175 / 185.9   * 100% = 94%

 

Рідною є для нас земля, де ми народилися. цю землю не вибирають, як не вибирають батьків. це скарби, даровані богом. я не розумію людей, які свою батьківщину і шукають щастя в чужих землях, знаючи, що рідна країна потребує їхньої любові, праці, відданості. любов до батьківщини називають патріотизмом. це дуже сильне почуття, яке дає людині можливість витримати складні випробування, перетерпіти лихоліття, зробити подвиг в ім'я свого народу. «чому, сказати, й сам не знаю,стежина в ріднім краї земля — україна. любити її — це значить кожним своїм вчинком, кожним помислом вірно служити їй. мало говорити, що ти патріот, — треба бути патріотом. для когось- це вулиця, де пройшло дитинство, для когось- великий двір, де вечорами звучала гітара і мелодійний голос співав про перше кохання, для когось- це звичайна сільська хата з кущем калини під вікном, з чорнобривцями, які посіяла мама, з рушниками в кутку над образами. мій образ рідної землірідна земля дорога для нас і тим, що жили тут наші предки — горді і волелюбні, які не віддали свій край чужоземним загарбникам-завойовникам. кров'ю своєю, своїм життям захистили його, передали нам у спадок як дорогоцінний скарб, зберегли для нас рідна мова — співучий, неповторний і чарівний. такими задушевними рядками висловив поет-пісняр андрій малишко глибоке синівське почуття любові до своєї землі, яка зростила його, вивела в люди, навчила любити життя, працю, природу, пісню, ота стежина в ріднім краї, дна біля воріт»живе у серці стільки літнебо єдиною в світі батьківщини.у кожного вони свої, неповторні, але однаково дорогі. рідна земля — наша мала батьківщина, де ми вперше почули мамину колискову, пізнали перші радості і перші сльози, перші перемоги і

Ще рано, поглянь на світ, на нас. це суспільство ще вважає нас не готовими до такого. - дарма, друже. ми повинні робити все, скрізь і завжди. ніхто не знає коли настане час, і нам за будь яких обставин буде потрібно піти далі залишити домівку, місто, піти в люди, - облиш це, ти надто переосмислюєш це, не даєш собі розслабитись з такими думками. - не варто за мене хвилюватись. те, що я роблю -- задоволення для мене, а мої мрії не несуть нічого поганого. невже ти хочеш піти зі свого дому, знаючи, що нічого не нагадуватиме іншим людям про тебе? - ти правий. варто, варто задуматись над цим. наче хтось невідомий, наче чимось неважливим залишусь я у спогадах людей, не довго пам'ять за мною стоятиме. - тужливо стало хлопцю. - годі тобі. давай вдвох зробимо щось надзвичайно грандіозне! щось таке, щоб дух перехоплювало! тоді наш слід у світі загріє думкою не одну людину, а будь-яка особа одразу підхопить момент того, хто ми є один для одного. саме так, найкращими друзями! друг лише з захопленою посмішкою поглянув на щирість та відчайдушність товариша та з сигналом згоди похитав головою. друзі ще довго говорили на подібні теми, та висували такі ідеї як створення власної збірки віршів, архітектурно споруджених садів, алей та вуличок міста, спільну мрію про будівницто бізнесу. на вулиці співали осінніми барвами дерева, а земля підігравала їм на тонесеньких золотих струнах жовтневої скрипки