12 прислів'їв або фразеологізмів з прислівниками які пишуться разом, окремо чи через дефіс

  віднині, відтепер,наскрізь, насправді,,до завтра, на потім,на добраніч,по-святковому, по-твоєму, по-перше, по-людськи,як-от.

Осінь. різнобарвна, розмаїта. спочатку вона пишна, золота й сонячна, а потім сумна, дощова, холодна. восени красиво. листя на деревах постійно змінює колір, а згодом і зовсім опадає на землю, вистилаючи її м’яким килимом.у середині осені з’являється  чарівний острівець тепла й сонячної погоди, який називається бабиним літом. його особлива прикраса - сріблясте тонке мереживо павутини, що блищить у кожному кутку.всюди цвітуть яскраві осінні квіти - айстри, жоржини, хризантеми. після дощу в лісі багато грибів. на кущах спіють ягоди. у садах теж пора урожаю - стиглі яблука, груші, горіхи, виноград. це так чудово - зірвати налите яблуко одразу з гілки! воно солодке і пахуче, дуже смачне.осінь часто непогожа. за густими хмарами ховається небо, йде дощ – то дрібний, що настирливо накрапає, то сильний, холодний, що може йти без зупинки цілий день, а то й кілька днів поспіль. буйство кольорів змінюється прозорістю та сірістю в кінці осені. тільки ясне синє небо не втрачає своєї яскравості. збирають урожай в полях, садах, городах. потім прибирають сухе листя у дворах і на вулицях. голими стоять дерева, часто дме сильний вітер, йде дощ. холоднішає. люди все більше поспішають сховатися в будинках і квартирах. з прощальними криками відлітають у вирій птахи. відчувається, що скоро настане зима.

Починався літній день. тяглися до сонця квіти, а над ними гудів джміль: – ж-ж- ж-ж-жорстоке сонце. образилося сонце, сховалося за хмару. похмуро стало, квіти пелюстки згорнули, мурахи свої домівки позачиняли. – як тепер без сонечка жити? – зашепотіли дерева. – ось я,– сказав хтось ледь чутно, і всі побачили червонокрилого жучка, якого теж сонечком звали. – а ти можеш землю зігрівати? – спитали дерева. – ні,– зітхнуло сонечко,– я попелиць знищую та інших дрібних шкідників. – за це тобі, сонечку, і,– вклонилися дерева і знову зашепотіли: – як без сонечка жити? а джміль гудів: – ж-ж-жаль, квіти пелюстки згорнули, ж-ж-жаль. – жаль? ! – обурилися дерева. – а хто сонце жорстоким назвав? став джміль у сонця пробачення просити: – ж-ж-жити без тебе не можна, пробач мені. виглянуло сонце з-за хмари, усміхнулося. зраділи дерева, квіти розкрилися, а джміль над ними гудів: – ж-ж-жарко, але не дуж-ж-