І! дуже потрібна доповідь у публіцистичному стилі на суспільну тему.

відносини людини і тварини в сучасному суспільстві стають складнішими і складнішими. людина — вінець природи, але вона за власною пихою не помічає, як навколо неї страждає природа — рослини і тварини. іноді мені навіть здається, що тварини розуміють не лише сказане, зроблене, а наперед передбачають кожний порух, подих, почуття свого хазяїна, якому служать вірно, якого люблять безкорисливо, безоглядно. поштовхами, стусанами, чорною невдячністю, клітками. мабуть, треба над цим замислитись.на такі роздуми наштовхують і зоопарки. особисто я останнім часом зовсім припинила туди ходити, бо тварини там знаходяться в нестерпних умовах. мені прикро бачити, як цар звірів, що колись поважним кроком вимірював свої володіння в савані, нерухомо лежить у клітці, що стискає його з усіх боків. такі зоопарки нагадують мені в'язниці, а звірі, які повинні радувати нас і прикрашати наше життя, — безправних в'язнів.людина широким кроком іде планетою, заганяє звірів у найглухіші джунглі, прирікає на вмирання в нестерпних умовах, сама їх винищує. і після цього називається людиною розумною, а тварин, добрих, лагідних, називає безсловесними істотами. чи це справедливо? на мою думку, людина відповідальна не лише за свійських тварин, а й за будь-яку дику, бездомну, бо саме людина висмикнула тварин з їх природного середовища, нав'язала їм міста, приручивши до себе. тому людство відповідальне за кожну тваринку на землі, за кожну живу істоту. було б гарно, якби воно це усвідомило!

маю я синівське горде право з матір’ю побуть на самоті. ми – не безліч стандартних “я”, а безліч всесвітів різних. виростеш ти, сину, вирушиш в дорогу, виростуть з тобою приспані тривоги. ви усі розумні і відверті… він мовчки впав. отерпли зорі строгі… справді, зараз вона щаслива, тільки щастя яке але в штормову годину, як море бурунить гнів, потрібна зайва краплина, щоб вийшло воно з берегів. вони пливли у ніч, як манекени…

з творів в.симоненка.

 

*вибірковий диктант. виписати особові займенники. визначити особу, число, відмінок кожного з них.

 

перш ти мене підвези, а потім я на тобі поїду. на тобі, небоже, що мені негоже. про мене, семене, хай усі коло мене, аби я зверху. який на тебе гедзь напав? ти йому про діло, а він тобі про козу білу. ти їй про тараса, а вона тобі про півтораста. баба вловила, у міх вложила, а воно – пурх!

народна творчість.

 

*переписати, поставивши особові займенники в потрібній формі. коли в непрямих відмінках займенників 3-ої особи з”являється н?

 

ти (він) борони від собак, а він (ти) покаже кулак. риба ще в річці, а він до (вона) петрушку крише. ти (він) “стрижене”, він (ти) “голене”. говорити до (він) – як горохом об стіну. сердиться, ніби (він) пес ковбасу з’їв. з (він) користі – як з чорта смальцю. про (він) вже й сови гудуть.

народна творчість.

 

*переписати, вибираючи з дужок потрібний прийменник. свій вибір обгрунтувати.

 

(з,зі) мною говорять могили устами колишніх людей… (в.симоненко). сяє (над, наді) мною високо-високо неба глибина (в. сосюра). грай ти, коню, (під, піді) мною, розбий швидше тугу мою! ой ти, орле сизокрилий, мій ти брате рідномилий, не літай ти (над, наді) мною, неси неньці вістку мою.

народна творчість.

 

 

*розкрити значення фразеологізмів. до якого розряду належить вжитий у них займенник? ввести фразеологізми до самостійно складених речень (усно).

 

сам по собі. володіти собою. не по собі.

 

*пояснювальний диктант. вказати займенники. підкреслити зворотний займенник, визначити в кожному з речень його відмінок.

 

ой скинув чумак з себе червоний каптан: “воли ж мої половії, хто ваш буде пан? ” узяв собі царівночку – в чистім полі могилочку. сам себе раз на рік любить. їхали козаки із дону додому, підманули галю, узяли з собою. нема серпа від себе, а все до себе. хто пізно ходить, той сам собі шкодить. учора була суботонька, сьогодні неділя, а на собі наймит має сорочку не білу

полісся. полісся прийняло нас .з околиці, ближче до лузі, росли берези, осики, липи, клени і дуби.потом вони стали рідше потрапили голі стіни сосен, а там знову потягнувся змішаний ліс,зарослий кущами ліщини, черемхи, горобини і соковитими травамі.птіц пригощають не було чутно, тому що вони не люблять великих лесов.только часом лунав возгас удода та сердитий крик ореховки або сойкі.невідімий струмочок разом журчал.казалосб, ніби він розповідає якусь тайну.іногда дорогу перегороджують впало дерево.лес кругом стояв до того старий, високий і дрімучий, що навіть ставало страшно

это всё , удачи! )