***потрібно написати продовження до цього твору***чарівне місцебезлюдний берег здавався таким, як і колись в дитинстві, як часом бачив він у снах, в кучерявих верболозах, що подекуди припадали до води, купаючи в пслі свої зелені чуби. а далі вигрівались піщані висипи, немов вибілені сонцем полотна, на яких подекуди виднілися підбіл і зелена рута.зелений острів. так здавна люди звали мальовниче урочище в межиріччі псла і хортиці, омите з трьох боків голубою течією. коли ж навесні вся ця оболонь заливалася повінню, тоді вона була схожа на своєрідне море, в якому купалися дерева, неначе зелені вітрила шаланд.усі довколишні луки залиті водою, і тільки в середині травня ріки увіходили в свої береги. та й тоді, щоб потрапити сюди, треба було переплисти на човні або перейти вбрід кілька рукавів і старих річищ.тихе чарівне місце. трохи далі від псла над розплесканими озерцями й затоками росли тополі, осичина, вільхи, берези й дуби. де-не-де темною стіною здіймалися зарості вільшини, а на ній плівся білястий хміль і розливав довкіл ніжні пахощі.і докоряв собі береговець, що малював іноді казна-що, вигадував неіснуюче. або ще й гірше: крутився в щоденній суєті суєт, марнував і, може, від того не знав радоста й щастя творчості.буду дуже ! 2-4 абзаців буде наперед !

а іноді так хотілося,намалювати щось гарне,щось від чого завмирало серце й перехоплювало дух. щось,щоб кожен міг милуватись цим годинами.і щоб картина була як справжня,наче жива і людина могла наче перенестись туди в своїх мріях.

ответ:

буква звук характеристики звука цвет

с [с] согласный, глухой парный, твёрдый, шумный с

т [т] согласный, глухой парный, твёрдый, шумный т

о [а] гласный, безударный о

я [й’] согласный, звонкий непарный (сонорный), мягкий я

[а] гласный, ударный

ч [ч’] согласный, глухой непарный, мягкий, шипящий ч

а [а] гласный, безударный а

число букв и звуков:

на основе сделанного разбора делаем вывод, что в слове 6 букв и 7 звуков.

буквы: 3 гласных буквы, 3 согласных букв.

звуки: 3 гласных звука, 4 согласных звука.

ответ и объяснение: студентське життя – один із найяскраівших етапів життя студентське життя зазвичай запам’ятовується як один із найяскравіших періодів у життєвій історії людини. чому? тому що, фактично, це перший самостійний досвід особистості. молода людина має навчитися планувати й продуктивно проживати свій день; взаємодіяти з великою кількістю поки що незнайомих людей; навчитися спілкуватися як зі студентами-одногрупниками, так і з професорами, академіками; розібратися, що таке лекції і семінари або просто «пари»; зрозуміти новий підхід до навчання. частині першокурсників доведеться навчитися жити в гуртожитках, потім їздити майже щотижня на вихідні додому, де ділитися з батьками й друзями враженнями про своє студентське життя, почуваючи себе абсолютно дорослими. все це почнеться тепер, коли ви стали студентами. все це і ще багато іншого. «місцевим» студентам не вдасться відчути студентське життя в повній мірі. проте вони легше адаптовуються до нового. для тих, хто здалеку, життєві зміни будуть кардинальними. початок студентського життя — це своєрідна криза в житті людини, тому, власне, ми і говоримо про адаптацію. будь-яка криза передбачає зміни в житті й звикання до цих змін. усі люди пристосовуються до таких перемін по-різному. одні — легко, деякі — з радістю і піднесенням, інші — з острахом і тривогою, а ще хтось — пригнічено та з депресією. все залежить від багатьох чинників і від наших особистісних характеристик. так, сангвінік і флегматик набагато легше пристосовуються до будь-яких ситуацій завдяки своєму темпераменту. саме тому меланхолік і холерик адаптуються важче. тільки перший буде мати глибокі внутрішні переживання, тривоги, а другий — демонструвати зовнішню конфліктність, невдоволеність, агресію. багато залежить від того, інтроверт людина чи екстраверт. та, наперекір «слабким» місцям темпераментів, вони всі мають свої переваги. меланхолік — чутливий, глибокий, романтичний; флегматик — спокійний, сильний, врівноважений; холерик — емоційний, рухливий, активний; сангвінік — упевнений, рішучий, наполегливий. також особливості адаптації людини залежать від її базової довіри чи недовіри до світу. вона формується в дуже ранньому віці, але має вплив на все подальше життя людини. якщо людина довіряє світу, вона впевнена в собі, у своїх силах, у неї адекватна або трішки завищена самооцінка, вона комунікабельна, відкрита, легка, їй часто щастить і вона впевнена, що цей світ створений для неї. із таким настроєм людині буде багато чого вдаватися. якщо ж базову довіру свого часу не сформовано, людина буде невпевненою, тривожною, настороженою, із заниженою самооцінкою, з недовірою і до людей, і до світу. тоді, звичайно, все буде відбуватися важче і складніше. але все завжди можна змінити: і в собі, і в своєму і. саме студентське життя дає можливості відкрити і зрозуміти себе, своє я, створити нову життєву філософію. це період, коли ви будете визначати для себе улюблені дисципліни і навпаки. те ж саме буде і з викладачами. будуть «пари», на котрі ви будете прокидатися зранку залюбки, а будуть ті, які вам хотітиметься прогуляти. і це також своєрідний психологічний процес адаптації, бо ви будете прислухатися до себе, до своїх відчуттів і звикати до їхніх нових проявів. це буде період самодисципліни, саморегуляції, самоконтролю, самовизначення. все «само-», бо почалося справжнє самостійне життя. це також час «нової» дружби — часто справжньої. саме однокурсники згодом стають свідками на ваших весіллях, хрещеними ваших дітей; з ними започатковуються нові проекти тривалістю в життя, створюються бізнес-партнерства тощо. звісно, потрібно пам’ятати про те, що це прекрасний вік і для закоханості, і для створення сім’ї. статистика говорить, що шлюби, взяті в молодому віці, є найміцнішими. очевидно тому, що ті пари, котрі переживають студентські роки разом, не бояться вже ніяких життєвих викликів і успішно їх долають. отже, крім навчання, інтелектуального й духовного розвитку доцільно залишати час і для особистого життя. із власного багаторічного досвіду можу сказати, що на першому курсі дуже багато студентів беруть для рефератів тему «депресія», хоча її в переліку тем немає, це повністю їхня ініціатива. зате на третьому курсі майже завжди домінують теми про закоханість, види любові та почуття. природа бере своє. усе розвивається так, як і має бути. тим паче, що і депресію ми розглядаємо з позитивного боку, як період, коли накопичується енергія несвідомого. енергія, котра потім трансформується у кохання. і це прекрасно.