Як ти розумієш вислів не хлопець-золото

це хлопець який завжди буде тебе   кохати , у різній біді , ще по хаті такі речі наприклад як : мити посуд , прати одяг , варити їжу, це хлопець який тебе завжди зрозуміє .ось це і називають не хлопець-золото.(а й справді це справжній хлопець) 

Для кожної людини, яка щиро любить рідну землю, її природа - найчарівніша у світі. та мені здається, що немає нічого прекраснішого за українські краєвиди. яке серце не сповниться радістю, доторкнувшись до краси україни? яка душа не озветься трепетною й щирою любов'ю до неї?               золотом котяться пшеничні хвилі на степових просторах української землі. чистим блиском сліплять очі під блакитно-бездонним небом, сонячним віддзеркаленням зігрівають кожну твою клітиночку. душа народжує пісню, і ти раптом розумієш, що мелодію до неї творять дзвінкі потоки великих і малих річок. вони розкинули свої срібні стрічки серед зелених дібров, серед квітучих степів, у сивих горах. вдень купається в них сонячне проміння, а вночі зірки милуються в них своєю красою.              кві як їх багато на моїй землі! вони скрізь: і біля охайних осель, і на нивах, і на білих рушниках. мені навіть здається, що слова "квітка" і "україна" - це синоніми, бо такої квітучої землі, мабуть, нема ніде.              з ранньої весни лунають над цим квітучим багатством пташині пісні. прорізують повітря стрижі та ластівки, поважно пливуть лелеки, неначе граються з морськими хвилями а соловей, пташиний цар, став беззаперечним символом української мови.              їна за світовими стандартами - країна не дуже велика. але, на мою думку, її можна порівняти з безцінним діамантом в і земель інших країн. діамантом, який передали нам пращури і який ми повинні залишити після себе наступним поколінням. і якщо ти вважаєш себе гідним сином чи дочкою рідної землі, то маєш берегти, примножувати її красу - і тоді вона заквітчає твоє серце й життя добром і щастям. 

Осінь. надійшла холодна осінь. повітря стало прохолодним. люди одягнули теплі куртки і шапки. трава, яка ще недавно тішила око зеленими барвами, потемніла, пожовкла. дерева спершу змінили вбрання на золотисті шати, а потім листя почало сохнути і опадати на землю, вкриваючи її теплим килимом. лише ялинка залишилася зеленою, як і влітку. небо вкрилося сірими важкими хмарами, які заховали сонце і  поливають землю холодним дощем.  пташки засумували, рідше чується їх спів. маленький горобчик попросив вітерця : "ти високо літаєш, поклич сонечко, нехай ще трішки погріє землю! "  почув вітер, пошкодував маленького горобчика. подув він сильно на небо, хмарки розповзлися і виглянуло тепле сонечко. пригріло сонце, зраділо все живе, ожило, заспівало, защебетало.