Не можу слухати меланхолійної музики. А вже найменше такої, що приваблює зразу душу ясними, до танцю визиваючими граціозними звуками, а відтак, зрікаючися їх незамітно, ллється лиш одною широкою струєю смутку! Я розпадаюся тоді в чуття і не можу опертися настроєві сумному, мов креповий флер, якого позбутися мені не так легко. Зате, як пронесеться музика блиску, я подвійно живу. Обнімала би тоді цілий світ, заявляючи далеко-широко, що музика грає! І класичну музику люблю. Навчила мене її розуміти й відгадувати по "мотивах", одна з моїх товаришок, якої душа немов складалася з тонів і була сама олицетворена музика. Вона вічно шукала гармонії. В людях, в їх відчуванні, в їх відносинах до себе і до природи...
не забудь подякувати.
annakorolkova79
10.03.2023
Яхочу розповісти про один вчинок людини, яій вразив мене до глубини душі. двоє дітей віком вісім років, брат та сестра стояли на автобусній остановці, біля самої дороги і чекали автобуса, щоб їхати у школу. тим часом хлопець віком двадцять чотири роки збираючись на роботу вітав свою матір з днем народженням. він пішов на ту ж саму остановку, де стояли ці діти. прошло не багато часу, і він побачив водія, якій втратив керування. машина на всій скорості їхала на дітей. цей хлопець не родумуючи відштовхнув хлопчика та закрив собою дівчинку. машина збила його на смерть. так ций хлопець ціноюсвого життя врятував незнайомих йому дітей від загибелі.
не забудь подякувати.