1. прижухлі на серпневому сонці ніким не кошені бур'яни і трави стояли обабіч дороги в людський зріст як роставити розділові знаки

— Привіт, Марійко! Як проходить твоє навчання під час карантину?

— Привіт, Сашко. У мене навчання дистанційне зараз.

— Це як?

— За до комп'ютера. Вчителі проводять онлайн-конференції, навчаючи нас.

— Ого! Тобі подобається?

— Сидіти вдома — так. Але я сумую за школою, вчителями та однокласниками.

— Ти ж можеш спілкуватися з ними через месенджери.

— Звісно, але це не одне й те ж саме, що живе спілкування.

— Сидіти дома нудно, але карантин зроблений, щоб ми не хворіли.

— Я с тобою погоджуюсь. Краще я деякий час поспілкуюсь з друзями через Інтернет, чти захворію.

— Дуже добре, що зараз техніка настільки розвинута, що можна не лише надсилати один одному повідомлення, а й проводити цілі онлайн-уроки!

— Точно! Рада була почути тебе!

— І я. Бувай!

Здається, ще тільки недавно зріли абрикоси, а день був розпечений і млосний від сонця, аж ось непомітно підкралася осінь. Вересень. Який він ще схожий на літо! Ще так само, чи майже так само світить і гріє сонце, ще повно зелені в лісах і на луках, свіжих овочів на столі, яблуневих пахощів у садах. Та ось ти помічаєш, що день, який нещодавно був нескінченно довгим, став помітно меншим, а вечоріє так швидко, що не можеш збагнути: «Як це так, тільки що був день, а вже ніч». А ночі! Хіба такими були літні ночі? Вони були приємними, як тепле молоко. А тепер кожна ніч холодніша за минулу.

Але найголовніше в осені – це запах, ні з чим не зрівняний запах осені. Так пахне прохолода помножена на аромат чорнобривців із ледь помітним вкрапленням запаху сухого листя. Його ще дуже мало, цього листя, і тому його запах ще не дуже чіткий, але з кожним днем він ставатиме виразнішим, аж поки не заглушить своєю димною терпкістю інші аромати осені.

Объяснение: