тієї весни жодна чайка не загніздилася на луках, а всі притулилися на островах, хоч як було тісно. люди і раділи цьому, і сумували, бо щось було не так, коли птахи покинули місця, в яких жили віками. і виявилося, що недаремно, бо бачили птахи далі, ніж люди.весна і осінь видалися тоді дуже посушливими: сонце палило на полях пшеницю, а на городах картоплю, і скрізь потягнуло страшенно воду, наче хто висмоктував її з землі. бо дощів не було, а джерела, що таїлись глибоко в землі, теж кудись пропали - на луках, де колись гніздилися чайки, можна було ходити в черевиках. і поодинокі дикі качки незабаром покинули гнізда й вилетіли кудись. лише на левадах у сажалках трималося трохи води, бо були вони в низовині і викопані глибоко: із торф'яного споду ще просочувалася вода нагору, і чайки вивели на острівцях дітей і кигикали радісно в небі.проводжали тепер у вирій чайок багато односельчан і чекали їх навесні теж мало не всім селом. і кожен, хто мав леваду, намагався зробити для них хоч копанку, щоб чайка і в нього оселилась, бо поки гніздиться вона тут, доти і вода тримається в леваді, а вода - це ж саме життя.і щовесни прилітали вони на радість людям, купалися у весняному небі над та кигикали на щастя усім. і гніздилися у кожного, хто того хотів і зробив що-небудь для цього.а в перший день усі чайки збиралися на захаровій леваді, наче показували людям, звідки вони родом пішли і хто перший зробив їм добро. захар вітав їх, стоячи на леваді, і показував руками, що можуть уже летіти, куди захочуть, наче відпускав їх на інші левади (за г. кримчуком).
однією з найвідоміших ознак хом'яків є защічні мішки. зазвичай хом'як, коли їсть, наповнює ці мішки зерном та іншою поживою і несе здобич до своєї домівки, де складає на майбутнє.
зазвичай хом'яки живуть до трьох років. хом'яка від хом'ячихи відрізняють в дитинстві піднявши і подивившись на відстань від попки до статевого органу. в самок до 3 мм, в самців 1-1,5 см. період вагітності короткий і триває до 21 дня, залежно від виду. самка може народити від 1 до 11 хомячат. колір самих хомячат можна розрізнити за 3 дні. чорні помітні бо проростає хутро білі пізніше ростять хутро.
різні види хом'яків нерідко утримують у зоопарках або живих куточках. важливі вони і як лабораторні тварини (зокрема, "хом'ячок сирійський", mesocricetus auratus).
в іх умовах часто утримують "джунгарських хом'ячків" (phodopus sungorus). хом'яки - невибагливі і улюбленці. "і" хом'яки живуть в клітках з біговим колесом; оскільки тваринка у природі - рухливий гризун, вона бігає в колесі по кілька кілометрів на день.я завжди просив дозволу у батьків завести в будинку собаку чи кота, але вони ніяк не хотіли погоджуватися. а одного разу самі подарували мені … хом’яка. я дуже здивувався такому подарунку, адже нічого не знав про ці маленьких звірів. довелося йти в бібліотеку, щоб скоріше дізнатися про хом’яків все: що вони їдять, як живуть, що люблять. ми купили нашу хом’яку клітку з безліччю різних пристосувань для годування та розваг. хом’як відразу ж почав облаштовуватися в своєму новому будинку, а я – придумувати йому відповідне ім’я.
врачи в шоке! папилломы - признак вируса впч внутрихом’як великий, дебелий. шерсть у нього жорстка, ри- ж-коричнева, вушка гостренькі, рожеві, чорні очі-намистинки. на маленьких лапках хом’ячка виразно видно всі п’ять пальчиків. пальчики крихітні, рухливі. і було б правильніше називати лапки хом’яків руками – такі вони вмілі. дуже цікаво спостерігати, як звір обідає. спочатку він запихає за щоки неабияку кількість припасів на чорний день, потім перетягує їх в свої потаємні кладовочки в будиночку. і тільки потім сідає обідати. їсть хом’як акуратно, швидко й зосереджено, спритно собі маленькими лапками. а після обіду забирається в затишне місце спати. спить він солодко і міцно і навіть смішно хропе уві сні.
дивився я на нього, дивився і вирішив, що треба назвати його борькой. батьки погодилися зі мною.
ми любимо спостерігати за нашим борькой: як він їсть, як спить. але особливо весело дивитися, як хом’ячок розважається: бігає по свого будиночка, за високими драбинках, крутить маленький барабан і дзвенить дзвіночками.
я дуже задоволений своїм вихованцем.
Поделитесь своими знаниями, ответьте на вопрос:
Треба дописати твір, будь ласка хто знає! "тієї весни жодна чайка не загніздилася на луках, а всі притулилися на островах, хоч як було тісно. люди і раділи цьому, і сумували, бо щось було не так, коли птахи покинули місця, в яких жили ві
тієї весни жодна чайка не загніздилася на луках, а всі притулилися на островах, хоч як було тісно. люди і раділи цьому, і сумували, бо щось було не так, коли птахи покинули місця, в яких жили віками. і виявилося, що недаремно, бо бачили птахи далі, ніж люди.весна і осінь видалися тоді дуже посушливими: сонце палило на полях пшеницю, а на городах картоплю, і скрізь потягнуло страшенно воду, наче хто висмоктував її з землі. бо дощів не було, а джерела, що таїлись глибоко в землі, теж кудись пропали - на луках, де колись гніздилися чайки, можна було ходити в черевиках. і поодинокі дикі качки незабаром покинули гнізда й вилетіли кудись. лише на левадах у сажалках трималося трохи води, бо були вони в низовині і викопані глибоко: із торф'яного споду ще просочувалася вода нагору, і чайки вивели на острівцях дітей і кигикали радісно в небі.проводжали тепер у вирій чайок багато односельчан і чекали їх навесні теж мало не всім селом. і кожен, хто мав леваду, намагався зробити для них хоч копанку, щоб чайка і в нього оселилась, бо поки гніздиться вона тут, доти і вода тримається в леваді, а вода - це ж саме життя.і щовесни прилітали вони на радість людям, купалися у весняному небі над та кигикали на щастя усім. і гніздилися у кожного, хто того хотів і зробив що-небудь для цього.а в перший день усі чайки збиралися на захаровій леваді, наче показували людям, звідки вони родом пішли і хто перший зробив їм добро. захар вітав їх, стоячи на леваді, і показував руками, що можуть уже летіти, куди захочуть, наче відпускав їх на інші левади (за г. кримчуком).