10 речень із сполучниками сурядності. будь ласка іть!

1. він мав залишитись,  але  чомусь пішов. (але - сурядний протиставний сполучник)

2. час вже спливав,  однак  ми все встигли. (однак - сурядн.протиставн.) 

3. він був ще молодий,  проте знав усе на світі. (проте -  сурядн.протиставн.) 

4. він подивися на нас  і  ми одразу все зрозуміли. (і - сурядн, єднальн) 

5. я знав хто винен,  але  не смів сказати. (але -  сурядний протиставний сполучник)

6. я повернусь до тебе,  або  навік загину. (або - сурядню розділовий)

7. життя все йде,  а  я радію кожній його миті. (а - протиставн, сурядн.)

8. я мав йти звідти,  а то  було б лихо на селі. (а то - сурядню протиставн)

9.  чи то  небо почорніло,  чи то  все сумує. (чи то - сурядн, розділовий)

10. нахмарилось небо,  проте  хлопчикові було вже всеодно. (проте - сурядн, протиставн.)

1. текст має бути цілісний за своєю думкою. (утворено від "цілість", де випадає т)

2. збудовано новий швидкісний літак. (утворено "від швидкість", де знову випадає т)

3. захисник - той, що береже від поганого. (утворено від "захист", знову т)

4. ми швидко проїхали перехресний шлях. (утворено від "перехрестя", т)

5. книги дуже корисні. (утворено від "користь", т) *сподіваюсь, можна міняти трохи прикметники*

6. мені ненависний цей дощ. (утворено від "ненависть", т)

7. у цієї людини злісний погляд. (утворено від "злість", т)

*загалом, усюди т* 

- привіт, олено!

- привіт, мишко. чому тебе в школі не було?

- захворів трохи. що робиш?

- пишу вірші про

- ба! а я й не знав, що ти пишеш!

- ну, є трохи. коли мене щось надихає, то й пишу.

- і що ж тебе надихає?

- звісно, на подібну тематику надихає саме кохання! тільки справжнє.

- а яке воно, справжнє?  

- напевно, щоб з першого погляду, щоб навіки й на віки, щоб хоч би що сталось, але воно ніколи не зруйнувалось. коли ти можеш пожертвувати собою - ось що таке справжнє кохання!

- он а я десь читав, що в якомусь місті, в якійсь школі дівчинка закохалась у хлопця, а він - у неї, тільки боялись один одному про це сказати. а коли виросли, то вийшли заміж совсім за інших людей, але не припиняли спілкуватись. а потім вони постаріли, але так і не зізнались один одному. вона померла першою, і йому віддали її шкільний щоденник на згадку. уявляеш, як він плакав, коли дізнався, що насправді їх кохання було взаємне?

- цікава історія. справжнє кохання, про яке ніхто з них не здогадався. дякую за історію, я обов*язково напишу вірш про це.

- принесеш, я його прочитаю.

- неодмінно!