(1) старенький, підсліпуватий, сутулий, але рідний отчий дім. (2) усе бачив він на своєму віку, все вистраждав і вистояв: він нездоланний, як та земля, на якій він стоїть. (3) він може десятки разів погоріти дотла, але досить якогось маленького паростка, як у нім знову теплиться життя. (4) і знову підбілюють, підфарбовують його, обсівають мальвами, огороджують березовим тином і знову чистими він дивиться на сільську вулицю, в кінці якої ставлять і ставлять нові доми. (5) дуже старенький він і починає хилитися, а нового поставити ні за що – його підпирають дубовими стовпами, і він снову стоїть наперекір . (6) але навіть, коли руйнують його, то дещо беруть з нього для нового дому: так батько щось передає синові, а син – своєму синові. (7) одні вмирають, інші народжуються, і на тому віками стоїть отчий дім. (за в. земляком) 11. позначте речення, у якому є пунктуаційна помилка.

Ямешкаю у великому місті. у цьому місті багато будинків і мало дерев. а на моєму подвір'ї росла красива тополя. я її дуже любив. навесні на ній з'являлись ніжно-зелені клейкі листочки. улітку вона шелестіла своїм листячком під моїм вікном. уранці мені було радісно чути той шелест: наче давній знайомий вітав мене. увечері мені засинати під її шелест: наче хтось розповідав мені улюблену казку. звичайно, тополя шелестіла лише тоді, коли дув вітерець і на ній було листя. а взимку? а взимку вона мала чудовий вигляд, вдягнена у шубу з білого снігу. восени і ранньої весни мені було шкода її — стоїть зовсім гола! тільки горобчик чи ворона сядуть на неї ненадовго. нудьгують. нудьгує й тополя. нудьгую і я.  але нашому сусіду-пенсіонеру тополя не . навесні через той пух, що на тополі, у нього починалась алергія, тобто він чхав і кашляв. і от цей дід петро спиляв тополю. він спиляв її з почуттям повного права на це. і ніхто не сказав йому на те жодного слова. і я також не сказав. зараз мені соромно за це. дерева ж дарують нам красу. дерева дарують нам кисень, без якого не змогло б існувати життя на нашій планеті.  чи не здається вам, що люди повинні саджати дерева, а не знищувати їх. 

ответ:

про дружбу всі говорять багато. я помітив, що дехто з моїх ровесників легко користується словом "друг", називаючи ним мало не половину класу наших однолітків. на моє переконання, слід розрізняти слова "друг", "приятель", "товариш". перші два слова дуже близькі за значенням, а от товаришів може бути багато, а друг — лише один. усі ми маємо товаришів, з багатьма маємо дружні стосунки, але не кожен із нас має справжнього друга.

коли я писав твір, мама підказала мені гарні слова, які давно сказав б. франклін: "брат може не бути другом, але друг — завжди брат". і це справді так, бо хто такий вірний приятель (друг)? насамперед, це близька тобі людина по духу, з якою приємно проводити час, приємно разом готувати уроки. він завжди буде поруч у скрутну хвилину, і я теж буду поруч у такий момент. справжні друзі разом і в скруті, і в радості. тому така людина — справжній скарб. такий друг завжди відданий, він ніколи не зрадить, не скаже: "мені вже не хочеться з тобою дружити". справжній друг — це на все життя. у мого тата є такий друг. і я дуже хочу, щоб у мене теж був такий друг на все життя.