Твір на тему"яке б бажання ви хотіли б висловити, яку мрію здійснитиякщо б ви знайшли цвіт папороті"

На землі існує багато райських куточків: золоті пляжі, лазурні моря, таємничі гірські масиви та смарагдові зарості екзотичних рослин. там сонце вкриває шкіру бронзовою засмагою, місцеві жителі пригощають екзотичними стравами, а природа приваблює яскравими барвами та незабутніми пахощами. але на світі є лише одне місце, де, за стародавніми , народилася богиня любові афродіта. це острів у середземному морі з короткою та загадковою назвою — кіпр. ще у ранньому дитинстві, почувши легенду про те, як чарівна богиня любові народилася з морської піни, я почала мріяти про подорож у це казкове місце. у тому, що воно найказковіше, я не сумнівалась ані хвилини. я вирішила дізнатися якомога більше про цей острів. те, про що я дізнавалася з книг та журналів, лише укріплювало мене в моєму бажанні. тим, хто побував на острові кіпр, забути його неможливо! як би не змінювалася мода на курорти, цей край завжди залишається першим серед подібних місць відпочинку. причому відвідати острів любові мріють і закохані наречені, і молоді батьки з дітьми, і літні пари. кіпр приваблює своїм мальовничим узбережжям, найчистішими у світі пляжами, а також великою кількістю історичних місць: від античних руїн до шедеврів християнської епохи. кіпр приваблює усіх прихильників давнини та античності. знайдеться небагато людей, які не хотіли б поринути якомога глибше у таємниці давніх світів, дізнатися більше про життя предків, почути нові легенди про могутніх богів та безстрашних героїв, на власні очі побачити давні пам'ятки. чи знайдеться ще на землі місце, де можна повністю зануритися у цю таємничу атмосферу, відчути себе справжнім учасником загадкових подій? ! елліни, візантійці, хрестоносці й турки залишили на острові яскраві відбитки своїх культур: напівзруйновані храми та амфітеатри, мечеті та монастирі, замки та собори. кажуть, тут навіть повітря якесь особливе: терпке, як молоде вино; солодке, немов квіти орхідеї; трохи гіркувате, як аромат полину. усім відомі розповіді про ноя. за , саме онук ноя, кітіон, заснував одне з найвідоміших та найкрасивіших міст кіпру — ларнаку. а через кілька століть після цього саме тут переховувався святий лазар — тепер тут знаходиться саркофаг з його мощами. але місто відоме не лише своєю історією, його узбережжя манить чарівними барвами. варто побувати на солоному озері, яке місцеві жителі звуть "рожевим"! кажуть, у давнину тут був квітучий виноградник, але коли воскреслий лазар попросив у хазяїна скуштувати цих чудових ягід, той відмовив йому і прогнав старця. за це лазар покарав багатія і перетворив сад на солоне водоймище. про чарівні ягоди нагадують граціозні рожеві фламінго, які чинно ходять узбережжям озера. багатьох туристів приваблює тихе, мальовниче містечко пафос. затишна гавань, яхти, які неспішно погойдуються на теплих хвилях, привітні бари та кафе, у яких можна спробувати чудові на вигляд та смак страви. особливо цінуються тут рибні страви, які готують справжні майстри кулінарної справи, а також сир "халло-умі", який виготовляють лише у цих місцях. пафос у v ст. до н. є. став першою столицею кіпру. як і весь острів, місто цікаве своєю історичною спадщиною: тут знаходиться відома гробниця королів, у якій на сьогоднішній день археологи знайшли 18 поховань. також тут майже у незмінному стані залишився будинок легендарного тезея. домівки діоніса та айона відкриють таємниці загадкових античних жінок: кровожерної сцилли та чарівної леди.

ми не раз чули про те, що не можна все ділити на чорне і біле, не варто впадати в крайнощі, треба бути виваженим і поміркова­ним. а як тоді бути із зрадою людини, колективу чи цілої країни? чи можна зраду пробачити? викладіть ваш погляд на цю проблему. орієнтовний матеріал для написання висловлення варіант 1 кількість слів: 282 курсивом виділено аргументи (докази) як на мене, звичка ділити все на чорне і біле, упадати в край­нощі, категоричність суджень не змоги налагодити взаємо­розуміння між людьми. зрозуміло, можна знайти вихід із ситуа­ції, коли людина вчинила неправильно й розуміє свою провину, однак зради, на мою думку, пробачати не можна. по-перше, незважаючи на мотиви, цей страшний гріх завжди є проявом неповаги, егоїзму, він однаково огидний і в стосунках між людьми, і в ставленні до ідеалів, до батьківщини. якими б най- прекраснішими намірами не виправдовувався зрадник, насправді він ставить власні інтереси понад усе, не бачить усіх наслідків свого вчинку або їх нехтує. яскравим прикладом може бути головний герой новели мико­ли хвильового «я (романтика)». він стоїть перед вибором: уби­ти рідну матір і надалі служити революційним ідеалам чи ні. у будь-якому разі це буде зрадою або ідей партії, або ж самого се­бе. перетворюючись на фанатичного пса тоталітарної системи, він убиває матір; і навіть те, що він виконував свій революційний обов’язок, його в жодному разі не виправдовує. по-друге, пробачити таку людину — те саме, що й дозволити їй зраджувати знову, заохотити до аналогічних дій. закономірно, що вона буде здатна вчинити так і наступного разу. прикладом з історії може бути те, як юда зрадив ісуса христа за тридцять срібняків. ісус знає, що це станеться, але все одно тримає його біля себе до кінця, виявляючи свою любов. але, зви­чайно, юду це не зупинило. що мало статися, те сталося. і не бу­ло в грішника таких мук сумління, які б свідчили, що ця його зра­да остання. виходячи з наведених аргументів, можна зробити висновок, що виправдовувати зрадника не можна; зневаживши інших, він і сам утрачає довіру до себе. якщо людина одного разу була здат­на на віроломність і продажність, то в подібних ситуаціях учи­нить так ще не раз. варіант 2 кількість слів: 261 курсивом виділено аргументи (докази) я вважаю, що зрада — це один із найбільших гріхів у взаєми­нах між людьми. її причини бувають різними, тому в одних ви­падках їй немає прощення, а в інших, зважаючи на щире каяття в скоєному, людину можна пробачити. найбільш руйнівною є зрада, замаскована високими словами, в основі якої — корисливі й егоїстичні інтереси. вона, як ракова пух­лина, поширюється, розростається в паралізованому корупцією суспільному організмі, знищуючи життєздатні сили, — це те, що не може бути виправданим і прощеним. яскравий приклад — злочин колишнього очільника україни віктора януковича, який обкра­дав і принижував мільйони людей, забираючи останнє у звичай­них громадян, торгуючи інтересами україни, ві свою дер­жаву в пазурі сусіду. наскільки цинічним і безсовісним треба бути, щоб удавати при цьому, ніби нічого страшного не відбувається! таким продажним політичним діячам місце на смітнику історії. буває зрада через незнання чогось, або через слабкість, або че­рез випадковість. її наслідком е щире розкаяння, але пробачити грішника зможе тільки людина великодушна. іноді прощають то­го, кого люблять, сподіваючись знайти втрачене щастя. та для того, хто зрікся часточки самого себе, переступ не минає безслід­но. прикладом багатогранного художньо-філософського осмис­лення цієї проблеми можуть бути стосунки мавки й лукаша в драмі-феєрії лесі українки «лісова пісня». мавка не думає про помсту килині чи лукашевій матері, які завадили її щастю, і, маючи можливість покарати, прощає всіх. а от лукаш навіки втратив те найкраще, що жило в його душі. отже, зрада буває різною й залежить від різних обставин. під­лих користолюбців не можна прощати. а в особистому житті, оцінюючи ситуацію, кожен має сам вирішувати, чи вірити каяттю того, хто скоїв цей гріх, чи можна йому пробачити, хоча гіркота зради із серця не зникає.

джерело: бібліотека української літератури © ukrclassic.com.ua

правду люди кажуть, що без гідності людина - не особистість.

мати почуття власної гідності - це дуже важливо для будь-якої людини. мати гідність для мене не в останню чергу поважати себе та інших. яка ж це особистість, якщо людина сама себе не поважає? як же її будуть поважати інші?  

людина, що має гідність, тобто поважає себе та інших, буде робити добрі вчинки і не робити поганих не тому, що очікує похвали або боїться покарання. вона так робить тому, що гідна людина не опуститься до негарного вчинку. іншими словами, людина з почуттям власної гідності неодмінно має совість.

а ще гідна людина любить свою країну, пишається нею, вона почуває себе часткою своєї батьківщини. для гідної людини любити свою країну не означає зневажати інші. гідні люди завжди відносяться до інших людей з повагою. 

така людина є цільною особистістю, тому я вважаю, що почуття власної гідності - основа особистості.