Твір на тему чому я люблю українську мову

  давнє прислів'я говорить: "хто мови цурається, хай сам себе стидається" - і я повністю згоден з ним, адже без мови немає народу.    моя рідна мова - українська. і я дуже пишаюся, що маю змогу говорити нею, адже це наймилозвучніша мова у світі. не знаю я іншої такої, солов'їної, рідної, красивої, з таким словниковим запасом.     я вважаю, що бути українцем і не розмовляти своє мовою  соромно. хіба ж можна жити на україні і не любити мови? якщо ж ви вважаєте, що розмовляти на українській не престижно чи не модно, то мені вас шкода, адже саме українська мова, на мою думку, є найпрестижнішою. бо саме українською розмовляли видатні діти україни тарас шевченко, іван франко, леся українка і інші..бо ж саме на українській мові написані тисячі віршів, пісень, поем. тому саме не розмовляти на українській соромно, а не розмовляти.    отже, для мене моя мова найкраща і наймилозвучніша, і буду робити все аби вона надалі процвітала.

1.Я маю багато ідеальних якостей: щедрість , шляхетність і доброту.

2.Ця картина красива і витонченна.

3.Він,впевнений,рішучий,вирішив сам підкорити цю велику гору.

4.У мішку були рожеві, жовті і білі кубики.

5.на річці ми купалися, грали з м'ячем, засмагали.

6.Ось уже потягнулися по берегах луки, городи,поля,гаї.

7.клумбу прикрашали троянди, гладіолуси,жоржини.

8.пролунав гучний і веселий сміх.

9.ми купили квіти і кульки.

10.високо в небі кружляв не то шуліка не то яструб.

прочитай:я не знаю провилно ли ответ провер (сам)(сама)

Троянда - королівський символ, тобто символ верховенства, урочистої краси, особливої й величної вроди. бо вона- королева квітів. тому й вітають трояндовим букетом з особливо видатної нагоди або дуже шановану людину.символізує вона і недоступну красу - красу, якою нелегко оволодіти - для цього вона озброїлась колючими шипами. цим свідчить: краса сама повинна вміти захищатись.окрім усього, вона - символ небесної досконалості й блаженства, цнотливості й чистих земних пристрастей.троянда - квітка діви марії: архангел гавриїл зробив для матері божої три трояндових вінки - з білих троянд на радість різдва христового, з червоних - на хресні страждання христа, і з жовтих - на його високу славу.наші предки ще називали її рожею або ружею, і була вона в них квіткою лади і лелі, богинь, котрі піклувалися жіночою красою, дівочим коханням і весняними весіллями, а тому й щастям наречених, дівочою чистотою та цнотливістю.вінок з троянди-ружі символізує людське життя: зелень троянди - то радість, колючки - печаль, а квіти - слава; як бутон трояндовий спочатку набирається сили, потім розцвітає, а наприкінці обсипається, так і людина змолоду міцніє, в зрілості повноцінно трудиться, а в старості, немов квітка, поступово в'