Эврибионты. характерная особенность организма

Северный олень, тур, зубр и европейский благородный олень – это животные, которые, к сожалению, полностью исчезли с территории Подмосковья. Стоит отметить, что с тех пор как создана Красная книга Московской области, ни один вид животных, зарегистрированный на ее территории не исчез. Однако с каждым годом эта тенденция меняется в худшую сторону, что связано с постоянно расширяющейся застройкой, постройкой и реконструкцией автомагистралей, нерегулируемой рекреацией и т.д. Все вышеперечисленное приводит к быстрому сокращению численности особей и ставит под угрозу само существование некоторых видов животных.

В государственной защите нуждаются не только животные, но и представители растений. Флора Московской области богата и разнообразна и насчитывает около 2000 видов сосудистых растений, десять процентов которых занесены в Красную книгу.

Малая вечерница

Это создание является немногочисленным и малоизученным видом летучих мышей. Оно принадлежит к отряду рукокрылых животных и является представителем единственных в мире летающих млекопитающих. Малая вечерница населяет лесостепи и степи. Ее излюбленными местами являются подмосковные парки и леса. Животные Красной книги Московской области занесены в нее не случайно, и малая вечерница – не исключение.  Основную угрозу для популяции данного вида рукокрылых млекопитающих представляет неизбежное сокращение постоянных мест их обитания (лесов) и вырубка ду деревьев с целью расширения территорий Подмосковья. Численность этого вида рукокрылых млекопитающих, обитающих в этом районе, крайне мала. В настоящее время их можно встретить лишь на юге региона.

Обыкновенная рысь

Рысь - это самый северный представитель семейства кошачьих, обитающих в дикой природе. В Московской области ее можно встретить в глухих и сильно захламленных хвойных лесах. Как выяснили исследователи, динамика популяции обыкновенной рыси в Подмосковье напрямую связана с динамикой численности зайцев-беляков. Оно и понятно: зайцы-беляки – основная пища этих кошек.На популяцию этих животных также влияет увеличение реакционной нагрузки на подмосковные леса, их фрагментация с целью дачных застроек. Выживание рысей в этом регионе становится все сложнее и в связи со снижением поголовья копытных животных, являющихся неосновным источником их пищи. Нельзя не отметить и постоянное браконьерство.

Бурый медведь

В Подмосковье бурые медведи населяют малолюдные места в глухих и обширных лесных массивах. В свои берлоги они залегают не раньше декабря, а в марте-апреле. Бурые медведи в основном предпочитают оседлый образ жизни, т.е. живут в одном и том же лесу, бору. Условия обитания этих животных ухудшаются из-за вырубки лесов под дачные постройки на периферии региона. Немалую роль играет и увеличение внедорожного транспорта на территории лесной зоны.

Белый аист

Животные Красной книги Московской области не ограничиваются лишь наземными представителями фауны. В настоящее время под угрозой исчезновения находятся и те, чья стихия – небо, т.е. птицы. Самым ярким представителем пернатых, занесенных в данную книгу, является белый аист. Испокон веков тесное соседство с человеком давало этим созданиям определенные преимущества перед другими крупными пернатыми. Но все хорошее когда-нибудь заканчивается. К сожалению, различные территориальные войны и связанные с ними разрушения тех или иных населенных пунктов центрального региона страны довольно больно ударили по популяции этих птиц. В настоящее время белые аисты – это животные Красной книги Московской области. Охотники и браконьеры разоряют их гнезда, истребляя как взрослых птиц, так и их потомство. К счастью, большая часть жителей Московской области все же бережно и с пониманием относится к этим красивым созданиям.

Черный коршун

Это немногочисленный вид хищных птиц, обитающих в Подмосковье. До начала XX века в на территории данного региона черный коршун был одним из наиболее популярных видов хищных птиц, однако в начале столетия численность этих созданий стала неизбежно сокращаться. И все из-за возрастающего фактора вырубки гнездопригодных деревьев, а также из-за уменьшения количества основной пищи коршунов – речной рыбы. Черные коршуны, как и белые аисты, - животные Красной книги Московской области. С 1978 года они находятся под особой охраной. Некоторые гнездовые группы этих птиц обитают на территориях специальных заказников областного значения, например, в Шаховском, Луховицком и Талдомском районах Подмосковья.

Объяснение:

Історія розвитку концепції

1980-ті

Автором інноваційної економічної теорії сталого розвитку, системно висвітленої в монографії «Поза зростанням: економічна теорія сталого розвитку» («англ. Beyond Growth. The Economics of Sustainable Development»), є провідний дослідник економічних аспектів забруднення довкілля, колишній економіст Світового банку Ґерман Дейлі. Спираючись на визначення Комісії ООН та науковий аналіз, Ґ. Дейлі логічно тлумачить термін «сталий розвиток» як означення гармонійного, збалансованого, безконфліктного прогресу всієї земної цивілізації, груп країн (регіонів, субрегіонів), а також окремо взятих країн нашої планети за науково обґрунтованими планами (методами системного підходу), коли в процесі неухильного інноваційного інтенсивного (а не екстенсивного) економічного розвитку країн одночасно позитивно вирішується комплекс питань щодо збереження довкілля, ліквідації експлуатації, бідності та дискримінації як кожної окремо взятої людини, так і цілих народів чи груп населення, у тому числі за етнічними, расовими чи статевими ознаками.

В 1980-х рр. почали говорити про екорозвиток, розвиток без руйнування, необхідність стійкого розвитку екосистем. «Всесвітня стратегія охорони природи» (ВСОП), прийнята в 1980 р. за ініціативою ЮНЕП, Міжнародного союзу охорони природи (МСОП) і Всесвітнього фонду дикої природи вперше в міжнародному документі містила згадку стійкого розвитку. «Турбота про планету Земля — Стратегія стійкого життя» було другим виданням ВСОП і датується жовтнем 1991 р. У ній підкреслюється, що розвиток повинен базуватися на збереженні живої природи, захисті структури, функцій і різноманітності природ-них систем Землі, від яких залежать біологічні види. Для цього необхідно: зберігати системи підтримки життя (життєзабезпечення), зберігати біорізноманітність і забезпечити стійке використання поновлюваних ресурсів. З'явилися дослідження з екологічної безпеки як частини національної і глобальної безпеки.

У 1987 році в доповіді «Наше спільне майбутнє» Міжнародна комісія з довкілля і розвитку (МКНСР) під головуванням екс-прем'єра Норвегії Брундланд Г. Х. приділила основну увагу необхідності «сталого розвитку», як розвитку, який забезпечує потреби нинішнього покоління без завдання шкоди можливості майбутнього покоління задовольнити свої власні потреби. Це формулювання поняття «сталий розвиток» зараз широко використовується як базова в багатьох країнах. Крім того, вона стверджувала, що основна ідея людських суспільств має полягати в активізації пошуку кращого життя, добробуту.

1990-ті

Термін «сталий розвиток» на Конференції в Ріо-де-Жанейро у 1992 році в рамках прийняття «Порядку денного на XXI століття» визначався як «розвиток, що задовольняє потреби теперішнього часу, не ставлячи під загрозу здатність майбутніх поколінь задовольняти свої власні потреби». Всі наступні визначення поняття за основу брали саме це тлумачення сталого розвитку. Власне термін «сталий розвиток» має досить суперечливий характер. Дане поняття відповідає російському «постоянный / стабильный», тобто постійний/стабільний розвиток, проте у країнах СНД неабиякого поширення набув термін «устойчивое развитие» Англомовний оригінал розглянутого поняття — «sustainable development»- означає «підтримуваний розвиток». Досить цікавим є французький варіант даного терміну — «developpment durable» — «міцний/тривалий розвиток». У будь-якому випадку термін перекладається у значенні «сталий розвиток», хоч і породжує різне розуміння його змісту.

У грудні 1997 р. в Кіото (Японія) було підписано міжнародну угоду, що містить конкретні заходи по скороченню викидів газів, що викликають парниковий ефект. Цю міжнародну угоду, що отримала назву Кіотський протокол, підписали представники 38 країн та ЄС. Цей документ міг стати першим ефективним інструментом стимулювання сталого розвитку на різних рівнях розвитку суспільства — від глобального до регіонального.

Початок XXI століття

Рейтинг регіонів України за рівнем сталого розвитку[11].

Досить важливим з точки зору стимулювання сталого розвитку були рішення, прийняті на Міжнародній конференції з фінансування розвитку (International Conference on Financing for Development). Конференція проходила у Монтерреї (Мексика) 18-22 березня 2002 р. Глави держав і урядів країн світу, відзначаючи дефіцит ресурсів, закликали досягти інтернаціонально погоджених цілей розвитку, у тому числі тих, що містяться в Цілях Тисячоліття. Для цього вони запропонували використовувати такі інструменти: податкові важелі, інвестиції в економічну і соціальну інфраструктуру, розвиток ринків капіталу через банківські системи, проводити розсудливу бюджетну і грошову політику. Також зменшувати вплив інфляції, сприяти високим нормам економічного зростання, повній зайнятості, викоріненню бідності, ціновій стабільності.

Объяснение: