Я́гель (інакше оле́нячий мох) — назва лишайників роду Кладонія
Іноді ягелем називають тільки перший вид. Через кущистість оленячий мох іноді зараховують до роду Cladina.
В українській мові за посередництва російської за оленячим мохом закріпилася назва ягель, яка в російську потрапила, ймовірно, з карельськоїта фінської від саамського першоджерела jiegel (див. Етимологічний словник Фасмера). У європейських мовах, крім національних назв, набула популярності шведська назва оленячого моху renlav.
Ягель — один з найбільших лишайників: заввишки може сягати 10-15 см. Має подвійну слань: горизонтальну (рано відмирає) і вертикальну, що має вигляд білуватих, сіруватих чи сірувато-зеленуватих кущиків, гіфи стеблини яких є тоненькими трубками. За вологої погоди ягель м'який і пружний на доторк, у посуху швидко твердне, стає ламким і легко розпадається на частини. Підхоплені вітром, ці частини здатні дати початок новим рослинам.
Розрізняють близько 35 видів (Cladonia rangiferina, Cladonia alpestris, Cladonia sylvatica та інші), поширених у всіх частинах світу, з них в Україні — 5.
Ягель росте надзвичайно повільно. Щороку у висоту він збільшується лише на декілька міліметрів.
В тундрі на півночі Росії та Скандинавії ягель має велике значення як зимовий корм для північних оленів. Та через повільне зростання ягелю не випадає використовувати одну й ту саму ягелеву пашу в тундрі декілька років поспіль. З цієї причини саами були змушені вести напівкочовий б життя, мігруючи зі своїми стадами регіоном у пошуках угідь.
Деякі види містять уснінову кислоту, яка має властивості антибіотику. Через це деякі народи Півночі (ненці, саами) використовували ягель для лікування низки захворювань.
В Норвегії ягель використовується як корм для корів, свиней і овець. Його збирають після дощу, оскільки в сухому вигляді він дуже ламкий. У висушеному вигляді сировина може зберігатися дуже довго і не піддається псуванню. Для корів висушений ягель змочують підсоленою водою і додають до сіна. Або ж заварюють окропом і дають худобі і свиням. Поживна цінність ягелю дуже висока: 1 центнер ягелю замінює 3 центнера картоплi
guujuu
06.11.2022
Строение корневого волоска корневые волоски – это сильно удлинённые выросты наружных клеток, покрывающих корень. количество корневых волосков велико (на 1 мм2( в квадрате) от 200 до 300 волосков). их длина достигает 10 мм. формируются волоски быстро (у молодых сеянцев яблони за 30-40 часов). корневые волоски недолговечны. они отмирают через 10-20 дней, а на молодой части корня отрастают новые. это обеспечивает освоение корнем новых почвенных горизонтов. корень непрерывно растёт, образуя всё новые и новые участки корневых волосков. волоски могут не только поглощать готовые растворы веществ, но и способствовать растворению некоторых веществ почвы, а затем всасывать их. участок корня, где корневые волоски отмерли, некоторое время способен всасывать воду, но затем покрывается пробкой и теряет эту способность. оболочка волоска тонкая, что облегчает поглощение питательных веществ. почти всю клетку волоска занимает вакуоль, окружённая тонким слоем цитоплазмы. ядро находится в верхней части клетки. вокруг клетки образуется слизистый чехол, который содействует склеиванию корневых волосков с частицами почвы, что улучшает их контакт и повышает гидрофильность системы. поглощению способствует выделение корневыми волосками кислот (угольной, яблочной, лимонной), которые растворяют минеральные соли.корневые волоски играют и механическую роль – они служат опорой верхушке корня, которая проходит между частичками почвы. строение корня. зоны корня. на поперечном разрезе главного корня заметны различные по строению участки - это зоны корня. корневой чехлик. корень растет в длину своей верхушкой, которая покрыта корневым чехликом, образованным несколькими слоями живых клеток, защищающих корни. чехлик - чувствительная зона корня, он, в частности, воспринимает силу земного притяжения и определяет направление роста корня. зона деления - группа нежных клеток образующей ткани, которые постоянно делятся и начало всем остальным клеткам корня. зона растяжения расположена над зоной разделения, здесь клетки растут, приобретают свою форму и вместе с корневым чехликом продвигают корень вглубь почвы. зона деления и растяжения вместе образуют зону роста корня. затем клетки начинают изменяться и приобретают вид и свойств, присущих тканям, к которым придут - зона дифференциации. за ней, выше, расположена зона корневых волосков, или всасывательного зона. корневые волоски - это выросты клеток кожицы, которые намного превышают размер самой клетки (до 1 см). корневые волоски впитывают раствор минеральных веществ, живут недолго (до 20 суток). постоянно образуются новые корневые волоски. с ростом корня всасывательного зона перемещается все глубже в почву. ведущая зона (зона боковых корней) - находится выше всасывательного зоны. в этой зоне корней не способен поглощать почвенный раствор, потому корневые волоски на ней отсутствуют, но она проводит различные вещества дальше в надземных органов. в ней происходит утолщение корня и ветвление (образование боковых корней).
annatarabaeva863
06.11.2022
Костные пластинки, входящие в состав костной ткани, располагаются не хаотично, а по направлению сил сжатия и растяжения, возникающих в связи с нагрузками на кость, это объясняет уникальную прочность кости. Они в основном параллельны костной оси и многократно соединяются друг с другом. Компактное вещество состоит из многочисленных трубочек с прочными стенками. Именно такие костные трубочки работают на сжатие и на изгиб, поэтому кости обладают значительным запасом прочности. Данные особенности строения были использованы Эйфелем при создании всемирно известной башни – Эйфелевой. Корпус самолета делают из прочных дюралюминиевых трубчатых конструкций, а не из листового проката, потому что именно такие трубки работают на сжатие и на изгиб, поэтому кости обладают значительным запасом прочности.
Біологічна класифікаціяЦарство:Гриби (Fungi)
Відділ:Аскомікотові гриби(Ascomycota)
Підвідділ:Pezizomycotina
Клас:Lecanoromycetes
Порядок:Леканорові (Lecanorales)
Родина:Кладонієві (Cladoniaceae)
Рід:Кладонія (Cladonia)
Вид:Кладонія оленяча
Біноміальна назваCladonia rangiferina
(L.) Weber ex F.H.Wigg., 1780Посилання Вікісховище:Cladonia rangiferina Віківиди:Cladonia rangiferina NCBI:111670
Я́гель (інакше оле́нячий мох) — назва лишайників роду Кладонія
Іноді ягелем називають тільки перший вид. Через кущистість оленячий мох іноді зараховують до роду Cladina.
В українській мові за посередництва російської за оленячим мохом закріпилася назва ягель, яка в російську потрапила, ймовірно, з карельськоїта фінської від саамського першоджерела jiegel (див. Етимологічний словник Фасмера). У європейських мовах, крім національних назв, набула популярності шведська назва оленячого моху renlav.
Ягель — один з найбільших лишайників: заввишки може сягати 10-15 см. Має подвійну слань: горизонтальну (рано відмирає) і вертикальну, що має вигляд білуватих, сіруватих чи сірувато-зеленуватих кущиків, гіфи стеблини яких є тоненькими трубками. За вологої погоди ягель м'який і пружний на доторк, у посуху швидко твердне, стає ламким і легко розпадається на частини. Підхоплені вітром, ці частини здатні дати початок новим рослинам.
Розрізняють близько 35 видів (Cladonia rangiferina, Cladonia alpestris, Cladonia sylvatica та інші), поширених у всіх частинах світу, з них в Україні — 5.
Ягель росте надзвичайно повільно. Щороку у висоту він збільшується лише на декілька міліметрів.
В тундрі на півночі Росії та Скандинавії ягель має велике значення як зимовий корм для північних оленів. Та через повільне зростання ягелю не випадає використовувати одну й ту саму ягелеву пашу в тундрі декілька років поспіль. З цієї причини саами були змушені вести напівкочовий б життя, мігруючи зі своїми стадами регіоном у пошуках угідь.
Деякі види містять уснінову кислоту, яка має властивості антибіотику. Через це деякі народи Півночі (ненці, саами) використовували ягель для лікування низки захворювань.
В Норвегії ягель використовується як корм для корів, свиней і овець. Його збирають після дощу, оскільки в сухому вигляді він дуже ламкий. У висушеному вигляді сировина може зберігатися дуже довго і не піддається псуванню. Для корів висушений ягель змочують підсоленою водою і додають до сіна. Або ж заварюють окропом і дають худобі і свиням. Поживна цінність ягелю дуже висока: 1 центнер ягелю замінює 3 центнера картоплi