Як працює аналізатор рівноваги​

Вестибулярный анализатор или анализатор равновесия расположен в полукружных каналах внутреннего уха. Они заполнены водой, которая в зависимости от положения тела колеблется. Её колебания воспринимаются рецепторами вестибулярного анализатора и по нерву идут в отделы головного мозга (мозжечок, продолговатый мозг и теменную, лобную доли коры больших полушарий).

Вся пищевая цепочка начинается с растения – продуцента. За счёт энергии солнца растение осуществляет фотосинтез, с которого накапливает в себе питательные вещества и энергию, которая потребляется в дальнейшем консументами и редуцентами. Обычно в цепи представлено несколько консументов, каждый своего порядка: например, кузнечик является консументом первого порядка и получает энергию непосредственно из продуцента. Лягушка будет являться консументом второго порядка и уже получит энергию из консумента первого порядка, то есть кузнечика. Змея питается лягушками, что делает её консументом третьего порядка. Консументы высоких порядков получают энергию из консументов предыдущих порядков, то есть от нижних трофических уровней, причём эта энергия передаётся лишь частично ввиду потерь при переходе через трофические уровни. Помимо консументов в цепи присутствуют редуценты – организмы, разлагающие остатки от живых организмов, преобразовывая органику в более доступные вещества, а также извлекая из них энергию, расходующуюся на процессы жизнедеятельности и на восстановление баланса энергии в природе.

1. Адсорбція на чутливих клітинах за до так званих прикріплювальних білків, які входять до складу капсиду або суперкапсиду. Віруси грипу адсорбуються на мембранах клітин епітелію дихальних шляхів, віруси гепатиту — на гепатоцитах, сказу — на нервових клітинах, ВІЛ — на Т-лімфоцитах.

2. Проникнення в клітину завдяки піноцитозу або при злитті мембран.

3. "Роздягання" вірусу (депротеїнізація) — звільнення від капсиду та суперкапсиду. Починається після прикріплення до чутливих рецепторів на плазматичній мембрані і триває до злиття з ядерною мембраною.Взаємодія вірусного генома з геномом клітини хазяїна (можлива індукція реплікації вірусів, або вірогенія).4. Реплікація вірусних нуклеїнових кислот та синтез вірусних білків.5. Збирання (самоскладання) віріонів. У складних віріонів це відбувається на мембранах клітин, компоненти клітини стають компонентами зовнішньої оболонки вірусів.

6. Вихід віріонів із клітини. Може бути вибухоподібним унаслідок лізису чи розпаду клітини або тривалим (брунькування) і супроводжується ушкодженням мембран клітин.

Тип взаємодії вірусного генома з геномом клітини хазяїна лежить в основі патогенезу вірусних інфекцій. Результатом цієї взаємодії може бути виникнення трьох форм інфекції: продуктивної, абортивної та інтегративної (вірогенії).