Перевести на баш.яз лиственница, север, лебедь, черепаха, скатерть, яблоня, жаворонок, детвора, продукты, одежда, посуда, ново-белокатаево, верхне-серменево, большой инзер

лиственница-ҡарағас

север-төньяҡта

лебедь- лебедь

черепаха-гөбөргәйел

скатерть-ашъяулыҡҡа

яблоня-алмағас

жаворонок-һабан турғайы

детвора-ихлас

продукты-аҙыҡ-түлек

одежда-кейем-һалым

посуда-һауыт-һаба

ново-белокатаево -яңы-белокатаево

верхне-серменево-үрге-серменевый

большой инзер-оло инйәр

Протягом життя людина, розвиваючись і вдосконалюючись, споглядаючи навколишній світ, знаходить для себе в ньому щось особливе, близьке безпосередньо їй одній. І залежно від того, який світ вимальовує в своїй уяві, вона прагне (так мені здається) бути схожою на певних видатних особистостей. У кожного вони свої.

Так сталося, що я, здобуваючи знання з хімії, захопився вивченням життєвого і наукового шляху видатного українського вченого Володимира Івановича Вернадського. Яка велика людина відкрилася переді мною!

Прикро, що мало учнів (та й взагалі мешканців нашої країни) знають, хто та­кий Володимир Іванович Вернадський. Геніального вченого знають тільки науковці. А більшість людей, якби в них спитали, у відповідь лише розведуть руками або в кращому випадку скажуть, що це якийсь професор. На слуху в кожного з нас багато інших, справді великих учених, проте жоден з них не може зрівнятися із Вернадським, з геніальністю його думок, ідей.

Після того, як я прочитав про цю людину все, що тільки міг знайти, я переконався: весь світ повинен знати великого сина українського народу, нащадка запорозького козака, геніального вітчизняного вченого!

Тяжко хворий, без ліків, їжі і належного догляду, у непритомному стані, він понад місяць перебував між життям і смертю. Після одужання приїздить до Сімферополя і починає активну роботу в університеті, незважаючи на голод, злидні. Він читає лекції, на які поспішають студенти й викладачі, потім створює мі­нералогічний кабінет.

Завдяки невтомній цілодобовій роботі і завзяттю ректора Володимира Івановича Вернадського Таврійський університет за короткий час став осередком наукової думки й найкращої освіти.

Саме він, повернувшись до Петрограда, стає завідувачем мінералогічного і геологічного музеїв, очолює власну радіохімічну лабораторію. Йому вдалося навіть організувати метеоритну експедицію до Сибіру, під час якої вперше було обстежено місце падіння загадкового тунгуського метеорита.

Сьогодні, коли люди безпосередньо зіткнулися з багатьма екологічними проблемами, громадськість починає розуміти значення наукових результатів і перед­бачень Володимира Вернадського. Майже через півстоліття вчені виявляють дивовижну сучасність і точність його прогнозів. В історії ми знайдемо небагато діячів науки, котрі змогли б зрівнятися з Вернадським за широтою кругозору, си­лою розуму і вражаючою творчою активністю в різних галузях людської думки.

Мені хочеться про цю людину розповісти всім і все, що сам знаю. Думаю, багато ще знайдеться людей, шанувальників цього великого вченого. Саме на цю людину хотілося б бути схожим і мені. На людину, в якій досконало злилися і прекрасна душа, і великий розум, і прагнення робити для людей добро.

Картина под названием «Неравный брак» была создана в 1862 году. Василий Владимирович поднял актуальную тему тысячелетий, когда никто не задумывался о любви. Родители находили подходящую кандидатуру, которая сможет содержать и обеспечить всем необходимым их дочь и выдавали замуж. Очень часто девушки со страхом ждали этого времени.

Никто не спрашивал юную прекрасную особу о ее интересах или чувствах. Всё осложнялась, если девушка уже любила другого молодого человека, а ее насильно выдают замуж за какого-то страшного и старого мужчину.Нашему вниманию предстает юная невеста. Она послушно пошла на венчание. Родители сказали, она должна выполнить. Глаза девушки опушены, она осознает, что ждет ее впереди. Невеста понимает, что детство закончилось, раньше ее обеспечивали родители, теперь всё. Благосостоянием девушки будет заниматься ее муж.

У девушки нежное лицо с детскими чертами. Девица испытывает гамму негативных чувств. Её сердце переполнено отчаянием, грустью и безысходностью. Теперь она не может мечтать о том, что когда-нибудь встретить юного принца, который будет искренно любить ее. Наверняка девушка проплакала несколько ночей, но изменить ничего нельзя.

Пару венчает священник. Он внимательно смотрит на невесту. Священнослужитель всё понимает, он знает, как себя чувствует бедолага. Он хотел бы ей , но уже всё предрешено. Слева от невесты стоит жених, очень скоро он станет ее законным мужем. Насколько ей неприятно. Какой-то мужчина, который по возрасту, как ее отец, а то и старше, очень доволен. Он внимательно смотрит на нее.

Дед одет в смокинг, в руках у него свечка. На пиджаке у мужчины красуется орден, он многое и повидал. Он в предвкушении, после заключения брака жена будет обязана во всем его слушаться и подчиняться. Сзади стоят люди, они все смотрят на новобрачных с каким-то презрением. Они понимают, что этот неравный брак хорошо не кончится. Дед вскоре скончается и все имущество перейдет к молодой жене, а та, в свою очередь, выйдет замуж за другого человека. Видно, что девушка на это не рассчитывает, но пожилые люди именно такого мнения. Люди перешептываются и искоса смотрят. Их пригласили, и они пришли только из уважения к своему другу.

НАДЕЮСЬ