Просьба с которой люди обращались к богам и духам

Верденський договір (фр. Traité de Verdun, нім. Vertrag von Verdun, італ. Trattato di Verdun) — домовленість про розділ імперії Карла Великого між трьома синами Людовіка Благочестивого: Лотарем I, Карлом Лисим та Людовіком II Німецьким. Підписаний 11 серпня 843 року у місті Верден, що у сучасній Франції.

Відповідно до договору, землі Франкського королівства були розділені так:

Лотару дістались центральні області: центральна Італія, землі вздовж Рони та лівого берега Рейну, Ельзас, Бургундія, Прованс та деякі інші землі. Крім того до нього відійшов імператорський титул батька.

Карлу Лисому відійшли землі на заході від Рейну: Нейстрія, Аквітанія, Герцогство Васконія, Іспанська марка та деякі інші.

Людовіку II Німецькому відійшли землі за схід від Рейну: Алеманія, Саксонія, Баварія та ряд інших територій.

Після розподілу утворилось три держави: Серединне королівство (у 855 році після смерті Лотара, розпалося на три королівства — Лотарингію, Італію, Прованс); Західне Франкське королівство (орієнтовно в цих кордонах утворилась сучасна Франція); Східне Франкське королівство (орієнтовно в цих кордонах утворилась сучасна Німеччина).

Объяснение:

Государство Кангюй занимало выгодное географическое положение. Через его территорию проходила трасса Великого шелкового пути. О развитии торговли говорят найденные учёными на территории Казахстана монеты, общее число которых 1300

Кангюи жили на самом оживлённо участке шелкового пути. Они контролировали тот его участок, который шел на Кавказ и в Причерноморье.

Кангюи поддерживали торговые отношения со многими странами. О развитости торговых отношений с Китаем свидетельствуют китайские монеты, найденные в погребении Мардан. Эти монеты относятся ко 2 веку до н.э. Археологи находят коралловые бусы, изготовленные в Индии, резные камни, сделанные в Иране, янтарь с побережья Балтийского моря, а в погребениях Жетыасарского, Отрарского и Приташкентского оазисов находят бусы из голубого сирийского фаянса.