Как характеризуют знатных феодалов их девизы: "лучше умереть, чем опозориться"?

Ну этот девиз можно рассудить так,"если знатный феодал опозорен,то с этим позором ему и его семье прийдется жить всю жизнь,и не факт что после их смерти все забудется,а если например феодал умирает,то про него через год два забывают" ну вот вроде так 

монго́льська нава́ла на київську русь  — вторгнення монгольських військ на території руських князівств у 13-14 ст., внаслідок якого останні втратили політичну самостійність і були включені до складу  монгольської імперії, найбільшої держави світу тих часів. щодо цих подій в українській історіографії вживають також терміниорди́нська нава́ла  або  монго́ло-тата́рська нава́ла.

русь  зазнала монгольської навали в  1237–1241  роках. протягом  зими  1237–1238  років військо монгольської імперії завоювало  рязанське  та  володимиро-суздальське  князівства та всі північно-східні землі київської русі. у1239  році монголи оволоділи  переяславом  і  черніговом, а в  грудні  1240  року штурмом здобули  київ  і майже повністю зруйнували його  горішнє місто. протягом наступного  1241  року було завойовано  галицьку  та  волинськуземлі.

загарбання київської русі військами хана  батия  стало можливим завдяки їхній багаторазовій чисельній перевазі над руськими князівськими  дружинами  і народним ополченням.

іншою причиною поразки руських князівств стала розрізненість князівських дій, непідготовленість більшості міст до оборони.  батиєва навала  уповільнила розвиток східних слов'ян, відкинувши русь на кілька століть назад. встановлене  ординське іго  законсервувало  феодальну  (удільну) роздрібненість, перешкоджаючи централізації земель і відродженню державності.

передумови[ред.  •  ред. код]

на початку 13 століття в  центральній азії  відбувалися процеси і явища, яким судилося зіграти величезну і визначальну роль у долях  середньої азії,  кавказу,  ірану  і  східної європи.

вони справили помітний вплив на хід світової історії взагалі. на межі xii і xiii  століття об'єдналися численні племена монгольських скотарів, що кочували на величезних просторах  сибіру, у  забайкаллі.

новоутворене об'єднання союзів монгольських племен, майбутню державу, у  1206  очолив енергійний і здібний політик і воїн  чингісхан.

у історичні джерела цей народ увійшов під ім'ям монголів або татар. з самого початку ця квазі-держава зорієнтувалася на грабунок близьких і далеких сусідів та завоювання не тільки неосяжних, малозаселених просторів азії, а також і  європи  з метою створення світової імперії.

однією з перших увагу чингізхана і його   східна європа. уже в 1207 році він послав старшого сина  джучі  підкорювати племена і народи, що жили на північ від річки  селенга  і в долині річки  іртиш  (притока обу). до складу майбутнього  «улусу джучі»  були заздалегідь включені й землі східної європи, які ще тільки планувалося завоювати.

перський  історик кінця xiii  — початку xiv століття рашид-ад-дін, який спирався на невідомі нині монгольські й китайські джерела, повідомив, що джучі за велінням чингізхана повинен був вирушити з величезним військом завойовувати всі області півночі.

серед цих областей була і земля  «рус». спочатку монгольська верхівка не мала досить сили, щоб підкорити східну європу. основні сили чингізхана надовго застрягли в  китаї  та інших країнах азії, які вони почали завойовувати.

завоювання і поневолення давньої русі полчищами  батия  стало можливим насамперед завдяки багаторазовій чисельній перевазі ворога над руськими дружинами і народним ополченням. князі діяли розрізнено, не бажали один одному (великий князь владимиро-суздальський юрій всеволодич відмовив у і рязанському князеві юрію ігоровичу), сперечались за командування об'єднаним військом.

більшість міст русі була погано укріплена, фортифікації навіть головних з них:   києва,  чернігова,  владимира на клязьмізастаріли і не витримали ударів облогової техніки загарбників. під час штурмів, заволодівши селами безжальні кочовики винищували тисячі людей, залишаючи часом серед живих лише ремісників і міцних молодих людей, яких перетворювали на  рабів.

Впервые же дни царствования борис годунов поклялся, что будет править справедливо и милостиво: «бог свидетель сему, никто не будет в моем царствии нищ или беден. не раз в беседах с людьми он касался ворота сорочки и заявлял: и сию последнюю разделю со всеми». стремясь привлечь на свою сторону дворян, борис годунов устроил раздачу им жалованья, задержанного прежде. многих повысил в чинах. для облегчения участи простых людей новый царь отменил все недоимки по налогам, облегчил налоговое бремя. годунов всячески поощрял торговлю, одарил льготами купечество, податными привилегиями — церковь. годунов стремился поддержать хозяйство среднего служилого класса дворян, возвышал незнатных, но способных людей, противопоставляя их родовитому боярству. это был первый царь, который, обрушившись на взяточничество, поднял руку на бесчестных чиновников и продажных судей. уличенного во взятках дьяка возили по всему городу и секли плетью, а на его грудь вешали мешок со взяткой, будь то деньги, меха, какой-нибудь товар. в лице приказного дьячества годунов также обрел злейших противников. борис годунов был страстным поборником просвещения, высоко ценил западную культуру. при нем расцвела слобода в москве — кокуй, где была построена протестантская кирха. он содействовал развитию в стране книгопечатания, строительству типографий, мечтал о создании школ и даже об открытии университета. первым из царей борис годунов стал посылать дворянских детей за границу для обучения. особой страстью нового царя было строительство. по его повелению были возведены первые в москве каменные торговые лавки и каменный мост через реку неглинку. с его именем связана постройка колокольни ивана великого, на которой и сейчас красуется надпись с именем ее создателя — бориса годунова. заботился царь о благоустройстве столицы. при нем прокладывали новые мостовые. в кремле впервые был устроен водопровод. страна постепенно стала возрождаться, настроение на­рода, особенно его средних слоев, менялось в пользу нового царя. этому способствовала и его манера обхождения с людьми. он был всегда ровен, , дружелюбен. но за этой мягкостью скрывались огромная воля, честолюбие и неутолимая жажда власти. добрые начала и по­мыслы постоянно боролись в его душе с темными страстями. чувствуя вражду боярства и дьячества, годунов стал чрезвычайно подозрителен. вскоре жертвами этой подозрительности оказались бояре романовы. борис стремился убрать со своей дороги этих бо­гатых и популярных в народе бояр. федора никитича по­стригли в монахи под именем филарета, его маленьких детей, михаила и татьяну, бросили в тюрьму.

источник: