Плата крестьян за проживание на земле приходе от земледельцев юрьев день называется: 1) местничество 2) кормление 3) поместье 4) пожилое

4) Пожилое.
Из-за того что потом поместник не сможет вооружатся если не будет крестьян.

Відповідь:

еред дослідників відсутній єдиний погляд про час і місце виділення з українофільства як феномену політичного українського руху. Також дискусійним є питання про основні рушійні сили його формування.

У своєму досліджені «Українство в Росії: Новійші часи.» Володимир Дорошенко розділяє розвиток українського руху в Росії на три етапи. Перший, Полтавсько-Харківський, тривав з кінця XVIII ст. до 40-х років XIX ст. Саме тоді, у 1791, козацька старшина направила Василя Капніста до Німеччини шукати до проти «російської тиранії», котра брутальною рукою скасувала українські вольності. Другий, Петербурзько-Київський, тривав в 40-х роках. В 70-х роках рух переноситься до Києва. Відтоді, на його думку Київ стає столицею новітнього українського руху.[3] Подібні стадії виділяв і М.С. Грушевський.

Початок

Детальніше: Новгород-Сіверський патріотичний гурток та Малоросійське таємне товариство

Василь Капніст

Відокремлення українців із християнського загалу Речі Посполитої відбувалося на ґрунті української етнічної ідентичності в ході: піднесення ролі міст як інтелектуальних центрів; пошуків релігійного порозуміння між православними і католицькими конфесіями; поширення протестантського руху і реформаційного вільнодумства в умовах утисків як на Заході так і на Сході Європи; розвитку православних церковних братств і відповідної шкільної освіти; загострення боротьби православної церкви з католицькою; боротьби козацтва за своє самоутвердження та виникнення союзу козацтва з православною церквою. Могутній поштовх процесам само-ідентифікації українських вищих в суспільства з українською людністю, з українською територією та з українськими релігійними цінностями був даний національною революцією 1648–76. Однак, після прийняття Гетьманщиною протекції московського царя ці процеси поступово почали згасати. Козацька еліта віддавала перевагу не стільки політичній чи етнорелігійній ідентичності, скільки становій, добиваючись урівнення себе в правах з російським дворянством[4].

Поштовхом до відродження української національної ідентичності стали загальноєвропейські історичні зміни 18 ст. Вони збудили в української еліти потребу знайти свою «українську правду». І хоча цей пошук спочатку підпорядковувався передусім становим інтересам української козацької старшини, однак створення українською елітою власного історичного міфу (найвиразніше представленого в анонімній «Історії Русів») та консолідація навколо ідей республіканізму дали їй можливість вийти за межі корпоративних інтересів і закласти наріжні камені в процес формування модерної української нації[5][6].

У квітні 1791 року Василь Капніст разом зі своїм братом Петром за дорученням українських патріотичних кіл (Новгород-Сіверського патріотичного гуртка) перебував у Берліні. Він вів переговори з представниками пруських урядових кіл, про можливість надання до українському національно-визвольному рухові у випадку відкритого збройного виступу проти російського самодержавства.

1821 року Василь Лукашевич заснував Малоросійське таємне товариство, що ставило собі за мету створення української самостійної держави.. Осередки товариства існували в Києві, Полтаві, Чернігові та інших містах. Малоросійське таємне товариство мало тісні зв'язки з Товариством Об'єднаних Слов'ян і польськими патріотичними організаціями, зокрема товариством Темпляри. В 1826 членів Малоросійського товариства було заарештовано.

Пояснення:

Россия вернула южную часть бессарабии, потерянную после крымской войны, и присоединила карсскую область, населённую армянами и грузинами. великобритания оккупировала кипр; согласно договору с османской империей от 4 июня 1878 года, в обмен за это она обязалась защищать турцию от дальнейшего российского продвижения в закавказье. оккупация кипра должна была длиться, пока в руках остаются карс и батуми [29]. границы, установленные по итогам войны, сохраняли силу до войн 1912—1913, с некоторыми изменениями: болгария и восточная румелия в 1885 слились в единое княжество; в 1908 болгария объявила себя независимым от турции царством, а австро-венгрия аннексировала ранее оккупированную ею боснию и герцеговину. война ознаменовала постепенный отход великобритании от конфронтации в отношениях с россией. после перехода суэцкого канала под контроль в 1875 году, британское стремление любой ценой предотвратить дальнейшее ослабление турции пошло на убыль. политика переключилась на защиту интересов в египте, который был оккупирован великобританией в 1882 году и оставался протекторатом до 1922 года. продвижение в египте интересы россии напрямую не затрагивало, соответственно напряжение в отношениях двух стран постепенно ослабло. переход к военному союзу стал возможен после заключения в 1907 году компромисса по средней азии, оформленному - договором от 31 августа 1907 года. от этой даты отсчитывают возникновение антанты — -франко- коалиции, противостоящей возглавляемому германией союзу центральных держав. противостояние этих блоков к первой мировой войне 1914—1918 годов.