Тестовое а1. какие страны входили в «союз трёх императоров»? 1) россия, германия, япония 2) россия, франция, 3) россия, австро-венгрия, германия 4) германия, австро-венгрия, италия а2. что было главной внешнеполитической россии во второй половине xix в.? 1) подавление революционного движения в других странах 2) создание военного союза с османской империей 3) отмена ограничительных статей парижского мирного договора 4) получение права на создание флота а3. укажите хронологические рамки кавказской войны: 1) 1812-1873 гг. 2) 1826-1855 гг. 3) 1817-1864 гг. 4) 1853-1856 гг. а4. стремление россии расширить своё присутствие в средней азии диктовалось необхо-димостью: 1) использовать этот регион как источник хлопка для текстильной промышленности и рынок сбыта российских товаров 2) увеличить количество рекрутов в армию 3) выйти к берегам каспийского моря 4) приобрести месторождения нефти и газа а5. согласно айгунскому договору 1858 г. граница с этим государством устанавливалась по реке амур: 1) япония 2) индия 3) китай 4) монголия в1. прочтите отрывок из документа и укажите дату и название проданной территории. « эта была бы весьма своевременна, ибо не следует себя обманывать и надобно предвидеть, что соединённые штаты, стремясь постоянно к округлению своих колоний и желая господствовать нераз-дельно в северной америке, возьмут у нас помянутые ».

1. Союз трех императоров был заключен между Россией, Австро-Венгрией и Германией.

2. Главной задачей России была отмена Парижского договора.

3. Кавказская война 1817-1864

4. России был нужен рынок сбыта и источник хлопка

5. Айгунский договор был заключен с Китаем

b1. 1867 год, продажа Аляски

1. Чому розвиток капіталістичних відносин на початку ХХ ст. породив

революційну ситуацію в Україні?

Знищення російським царизмом наприкінці ХVІІІ ст. української державності на Лівобережжі і Слобожанщині супроводжувалось русифікацією корінного населення. Цю колонізаторську політику стосовно українського народу російська влада здійснювала переважно ідеологічно-адміністративним шляхом.

Царські адміністратори виганяли українську мову з імперських установ і навчальних закладів усіх ланок освіти. Переважна більшість українського панства одержала звання російських дворян (такими імперські власті визнали майже 25 тис. шляхетських родин колишньої Гетьманщини).

Усі верстви населення Росії зазнавали утисків, але особливо важкого економічного і політичного гніту зазнавав робітничий клас, у тому числі і в Україні. Робітники змушені були працювати по 12–13 годин на добу, одержуючи мізерну платню, нескінченні штрафи, жахливі житлові умови, каліцтво, захворювання. Світова економічна криза 1900–1903 рр. охопила і царську Росію , що привело до закриття чи розорення ряду заводів та фабрик, а отже зросло безробіття. Користуючись зростанням армії безробітних, капіталісти посилили експлуатацію, продовжили тривалість робочого дня, знизили зарплату. А це, в свою чергу, штовхнуло робітників до вияву непокори. У травні 1900 р. відбувся масовий політичний виступ харківських пролетарів. У 1901–1902 рр. політичні страйки і демонстрації пройшли вже у Києві, Катеринославі, Одесі. Закавказький страйк 1903 р. перекинувся на всі промислові центри України.

Наростав і селянський рух, особливо навесні 1902 р. у Полтавській та Харківській губерніях, де було розгромлено 105 поміщицьких економій. Уряд відповів жорстокими розправами. Що призвело до роволюційних ситуацій в Україні.

Объяснение:

Недовольных католической церковью и папой римским хватало всегда. В Средние века, например, было немало еретиков, отвергавших те или иные догматы католического вероучения. В XIV–XV вв. Джон Уиклиф и Ян Гус осуждали неправедных священников, критиковали папу римского за то, что он использует свой пост в корыстных целях. Оба деятеля призывали людей следовать не установлениям церкви, а словам из Библии. Для Гуса всё закончилось трагично — он был объявлен еретиком, отлучён от церкви и сожжён на костре. Нечто похожее повторилось в Германии в XVI в. Мартин Лютер за свои высказывания против папы римского был отлучён от церкви, но вместо послушания и покорности проявил строптивость и решил бороться до конца. Более того, многие поддержали его, и среди сторонников Лютера нашлись правители немецких земель.