1.Период 1929—1933 гг. связан с таким явлением, как: А) установление фашистских режимов в европейских странах; Б) мировой экономический кризис; В) обострение отношений между метрополиями и их колониями; Г) зарождение национально-освободительного движения. 2. Мюнхенское соглашение 1938 г. предусматривало: А) разрешение для Германии иметь военно-морской флот; Б) раздел Чехословакии; В) присоединение к Германии Эльзаса и Лотарингии; Г) признание нацистской Германии. 3. Тоталитарная модель развития: А) экономика полностью связана и зависит от военно-промышленного комплекса; Б) широкая демократизация общества; В) установление полного контроля над обществом; Г) активные действия правительства в области социальных программ. 4. Попытка захвата власти нацистами в 1923 г. вошла в историю как: А) «Пивной путч»; Б) «Ночь длинных ножей»; В) «Ночь Валтасара»; Г) «Варфоломеевская ночь». 5. Активным сторонником политики умиротворения был: А) Ф. Рузвельт; Б) Р. Пуанкаре; В) Н. Чемберлен; Г) Б. Муссолини 6. Укажите две причины возникновения нацистского движения: А) экономическая нестабильность после Первой мировой войны; Б) усиление шовинистических настроений в обществе; В) становление идеологии движения на основе философии Ницше; Г) возрастание агрессивности в обществе в связи с Версальским миром. 7. Захват Гитлером Чехословакии означал: А) крах политики умиротворения; Б) ликвидацию Народного фронта во Франции; В) спад национально-освободительного движения в колониях; Г) начало гражданской войны в Испании. 8. Народный фронт — это: А) добровольческие формирования граждан (цель: противостояние правительству); Б) широкая коалиция общественных политических левых сил (цель: противостояние фашизму); В) движение сопротивления и национально-освободительное движение; Г) своеобразная форма объединения прогрессивных партий. 9. Активным сторонником политики умиротворения был: А) Ф. Рузвельт; Б) Р. Пуанкаре; В) Э. Даладье. Г) Г. Гитлер

Характерним для української культури XVIII ст. був процес "вимивання" високоосвічених людей і представників української культури з національного середовища. Українці обіймали високі пости в Росії: від церковних ієрархів до вихователів царської сім'ї, від ректорів вищих навчальних закладів до різних державних адміністраторів.

Вагомий внесок українці зробили у розвиток російської архітектури XVIII ст. У стилі українського бароко вони спорудили храми у Філях, Ізмайлово, Новодівичому монастирі. Випускник Києво-Могилянської академії українець І. Зарудний плідно працював архітектором у Москві й Петербурзі. Український скульптор, уродженець Чернігова І. Мартос створив відомий пам'ятник Мініну і Пожарському на Красній площі в Москві.

У середині XVIII ст. освіта тництво на Лівобережній Україні перебували на вищому рівні, ніж у Росії. Початкову освіту здобували у школах при церквах і монастирях, середню - у колегіумах Чернігова, Переяслава, Харкова. З кінця XVIII ст. в Україні почали діяти перші професійні школи: шпитальна в Єлісаветграді (сучасний Кіровоград), артилерійська школа і штурманське училище в Миколаєві.

Освітнім центром довгий час залишалася Києво-Могилянська академія. Однак починаючи з середини XVIII ст. Академія переживає кризу. Тісно пов'язана з церквою і укомплектована викладачами - представниками духівництва, основну увагу Академія приділяла таким предметам, як теологія, риторика, філософія. Через релігійну орієнтованість і традиціоналізм у навчанні вона ставала нецікавою для молоді.

На відставання Києво-Могилянської академії від вимог часу зауважували передові українські кола. У 60-ті роки XVIII ст. вони неодноразово зверталися до Катерини II з проханням відкрити в Україні університет (Московський університет відкрився в 1755 р.), причому на базі Академії з огляду на те, що вона виникла на основі світської школи. Та цьому проекту не судилося здійснитися, позаяк політика самодержавства була спрямована на викорінення української самобутності. У 1814 р. Академія припинила діяльність як світський навчальний заклад.

Китай має приблизно 80% території - гори і плоскогір'я. У Східному Китаї розташовані найбільші рівнини, а також гори заввишки до 3000 м. Клімат тут мусонний. Густа мережа повновод¬них річок, більшість із них судноплавні. На півночі й південному сході збереглися великі лісові масиви. Найбільш родючі ґрунти розташовані на території Великої Китайської рівнини й рівнини Сунляо. У рельєфі Західного Китаю переважають високі гори, нагір’я, а також улоговини. Значна частина території має висоту більше ніж 3000 м. Клімат різко континентальний. Річок мало, вони мало¬водні, деякі періодично всихають. Більшість земель не придатні для ефективного ведення сільського господарства.

З давніх часів основним заняттям жителів країни було землеробство. Основною сільськогосподарською культурою в Китаї був рис, що приносив по 2-3 врожаї на рік. Для кращого обробітку полів селяни використовували биків. До того ж китайці навчилися застосовувати добрива. Це значно збільшувало врожаї, що сприяло процвітанню країни.

У Західному Китаї на плоскогір'я розвивалося скотарство.

Стародавній Китай є батьківщиною шовку, виробництво якого, за легендами, виникло близько V тис. до н.е. Для виготовлення цієї тканини китайці вирощували шовковицю, її листям годували шовкопрядів. З їхніх коконів отримували натуральну шовкову нитку.