В «Повести временных лет» утверждается, что князь Олег А) Был убит печенегами на пути из Византии в Киев Б) Умер от укуса змеи В) Погиб в войне с печенегами Г) Был казнен древлянами во время сбора дани Кодекс рыцарского поведения включал в себя: а) обязанность рыцаря быть преданным своему сеньору; б) быть преданным любому королю; в) уметь вести торговые дела; г) всегда держать данное слово; д) посвящать свои подвиги прекрасной даме; е) демонстрировать щедрость; ж подняться побежденному в турнире противнику

Б) Умер от укуса змеи

Объяснение:б) быть преданным любому королю;

1) Б    2) а, г, Д.

Объяснение:

В основе греческой армии были пешие порядки. В основе македонской - конница. Между тем, Александр взял многое и от афинян, например греческую фалангу, вооруженную сариссами, делавшей пехоту неприступной для атак кавалерии. Особенно хорошо себя показала греческая фаланга в войне с персами, в основе войска которых была именно конница (известная конница Дария) . Римляне же на раннейм этапе своего развития так же были в основном "кентаврами". пехота в их войске составлял небольшой процент... Ну а на более позднем этапе развития римляне наибольшее предпочтение отдавали пехоте, конница у римлян во времена республики, да и империи была крайне малочисленна.

Спочатку, згідно Конституції РРФСР від 1918 гарантувалася «свобода релігійної та антирелігійної пропаганди». Однак, вже на XIV Всеросійському з'їзді Рад РРФСР у травні 1929 року в статтю 4 Конституції РРФСР були внесені поправки, що замінили свободу релігійної пропаганди на свободу релігійних сповідань; зберігаючи при цьому право антирелігійної пропаганди.

Конституція СРСР 1936 року збільшила розрив у правах між віруючими і атеїстами: у статті 124 проголошувалося: «Свобода відправлення релігійних культів і свобода антирелігійної пропаганди визнається за всіма громадянами», тобто право сповідання релігії (яке включає свідчення про свою віру) було замінено на право здійснення релігійних обрядів.

У статті 52 Конституції СРСР 1977 року свобода совісті визначалася як право громадянина сповідувати будь-яку релігію або не сповідувати ніякої, відправляти релігійні культи або вести атеїстичну пропаганду. Таким чином, за кожним громадянином СРСР закріплювалося з одного боку право як сповідувати будь-яку релігію, так і відправляти релігійні культи, а з іншого боку - право не сповідувати жодної релігії та право ведення атеїстичної пропаганди. Релігійна пропаганда в поняття «свобода совісті» в Радянському Союзі не включалася.