Что является лишним в ряду? впк, оон, нато или сэв

1) ВПК тоже что и КПСС, советский союз
2) Организация объединенных наций
3) НАТО это между орг
4) совет экономической взаимо

ВПК лишнее, т к все международные, а это партия внутри страны

Введение Утверждение абсолютизма в России петровского времени означало радикальную перестройку системы социальных отношений, политических институтов и администрации. В условиях слабости или практического отсутствия гражданского общества реформы, которые в Европе шли снизу, от общества, как результат выхода на поверхность новых укладов, новых типов производств, – в России проводились в интересах власти перед лицом внешней и внутренней угрозы, в частности, со стороны собственного общества. Поэтому эти реформы осуществлялись, прежде всего, посредством подавления общества, породив феномен отчуждения общества от власти.В России налицо особенное, ни с чем несравнимое развитие, в котором движение вперед парадоксальным образом переплетается с подавлением свободы, а технический и другой прогресс – отчуждением общества от государства.В результате исторического развития сложился своеобразный «русский путь» – от модернизации до модернизации. А поскольку реформы сверху, особенно внедрение нового, требуют усиление власти, то развитие производительных сил в России, сопровождаясь волнообразным усилением деспотизма на каждом витке реформ, шло в сторону уничтожения гражданского общества, до некоторой степени возрождавшегося, однако, после того, как эпоха реформ проходила.Реформы Петра заморозили процессы эмансипации частной собственности, особенно на самом массовом, крестьянском уровне. Подтверждение этому – разрушение права частного владения землей вследствие введения уравнительного подушного (вместо поземельного) налога на государственных крестьян. Со временем этот налог привел к ликвидации частного владения, переделам земли общиной и к возрастающему вмешательству государства в дела крестьян.Своеобразие исторического пути России состоит и в том, что догоняющие, в своей основе насильственные реформы, проведение которых требует усиления, хотя бы временного, деспотических начал государственной власти, приводят, в конечном итоге, к долговременному укреплению деспотизма. В свою очередь замедленное развитие из-за деспотического режима требует новых реформ. И все повторяется вновь. Циклы эти становятся типологической особенностью исторического пути России.Страна стояла накануне великих преобразований. Каковы же были предпосылки петровских реформ? Россия была отсталой страной. Эта отсталость представляла собой серьезную опасность для независимости русского народа. Промышленность по своей структуре была крепостнической, а по объему продукции значительно уступала промышленности западноевропейских стран.Русское войско в значительной своей части состояло из отсталого дворянского ополчения и стрельцов, плохо вооруженных и обученных. Сложный и неповоротливый приказной государственный аппарат, во главе которого стояла боярская аристократия, не отвечал потребностям страны. Отставала Русь и в области духовной культуры. В народные массы просвещение почти не проникало, и даже в правящих кругах немало было необразованных и вовсе неграмотных людей.Россия XVII века самим ходом исторического развития была поставлена перед необходимостью коренных реформ, так как только таким путем могла обеспечить себе достойное место среди государств Запада и Востока.Следует отметить, что к этому времени истории нашей страны уже произошли значительные сдвиги в ее развитии. Возникли первые промышленные предприятия мануфактурного типа, росли кустарные промыслы, ремесла, развивалась торговля сельхозпродуктами. Во второй половине XVII века начинает изменяться характер государственного строя на Руси, все более отчетливо оформляется абсолютизм.Получили дальнейшее развитие русская культура и науки: математика и механика, физика и химия, география и ботаника, астрономия. Казаки-землепроходцы открыли ряд новых земель в Сибири.XVII век был временем, когда Россия установила постоянное общение с Западной Европой, завязала с ней более тесные торговые и дипломатические связи, использовала ее технику и науку, воспринимала ее культуру и просвещение. Учась и заимствуя, Россия развивалась самостоятельно, брала только то, что было ей нужно, и только тогда, когда это было необходимо. Это было время накопления сил русского народа, которое дало возможность осуществить подготовленные самим ходом исторического развития России грандиозные реформы Петра.

Справедливий курс» Т. Рузвельта.   Наприкінці XIX - на початку XX ст. значного впливу в США набув рух за реформи і соціальний прогрес, що об'єднав інтелігенцію, службовців, дрібних підприємців і частину робітників. Прибічники реформ - «прогресисти» вимагали демократизації виборчої системи, контролю за діяльністю великих корпорацій, проведення реформи оподатковування і запровадження соціального страхування. Їхні гасла стали програмою дій ліберальної опозиції в лавах республіканської і демократичної партій. Необхідність змін стали усвідомлювати й правлячі кола США, про що свідчила реформаторська діяльність президентів Т. Рузвельта і В. Вільсона. 

Перетворення Рузвельта на господаря Білого дому консервативна верхівка республіканської партії зустріла з тривогою: 42-річний президент відрізнявся незалежністю і вважався прихильником реформ. Наступні події підтвердили побоювання босів. У 1901-1908 рр. уряд організував понад 20 судових процесів проти великих корпорацій, висунувши їм обвинувачення у порушенні закону Шермана. Частину компаній за рішенням суду було розпущено або розділено на дві-три корпорації, а Рузвельт зажив слави «руйнівника трестів». Однак президент аж ніяк не прагнув знищити корпорації, прекрасно розуміючи їхнє значення в економіці країни. Його ідея полягала в державному регулюванні великих компаній, обмеженні їхніх спроб монополізувати ринок. Проводячи цей курс, Рузвельт усіляко намагався розширити повноваження федерального уряду, підвести під регулятивну діяльність держави законодавчу базу. Він неодноразово заявляв, що «коли уряд здобуде повну владу, тоді цю владу можна буде використати для контролю над шкідливими впливами точно так, як у поточний момент уряд використовує владу, надану йому антитрестівським законом Шермана». Переконуючи Моргана та інших «капітанів американської індустрії» у доцільності державного нагляду і контролю за діяльністю великих корпорацій, президент неодноразово попереджав їх про небезпеку народного невдоволення, про необхідність уникати «різких і раптових змін у суспільстві», які можуть бути викликані «відмовою здійснити необхідні зміни обережними і поміркованими заходами». У ділових колах повторювали його слова: «Ми повинні розвиватися шляхом еволюції, а не революції». 

28-й президент Сполучених Штатів Америки Томас Вудро Вільсоннародився 28 грудня 1856 року в штаті Віргінія. Він закінчив Девідсон-коледж і Прінстонський університет, після чого почав викладати. Томас був популярною особистістю в університеті. У 1902 році його обрали президентом вузу. До того часу він вже опублікував кілька своїх книг і активно пропагував освітню реформу в США.

У 1910 році Вудро Вільсона обрали губернатором штату, а вже наступного року Демократична партія висунула його кандидатуру на пост президента США. У результаті в 1912 році Вільсон переміг на президентських виборах.

Він завжди висловлювався на користь створення всесвітнього альянсу держав з Сполученими Штатами Америки на чолі. У 1918 році Вудро Вільсон опублікував Статут Ліги Націй. У наступному році йому присвоїли Нобелівську премію миру за особистий внесок у підписання Версальського мирного договору. Тим не менше, сам договір американський сенат не ратифікував. Політик надзвичайно переживав через це, в результаті сильно постраждало його здоров'я. В результаті президента розбив параліч, і це практично поставило хрест на його політичній діяльності. 3 лютого 1924 року Вільсон помер.