Назовите полководцев , которые участвовали в битве на р. неве. а)биргер, александр ярославич, гаврило олексич, сбыслав якунович. б)мстислав удалой, даниил романович, субедей котян. в)дмитрий иванович московский, владимир андреевич серпуховский, мамай, дмитрий михайлович боброк-волынский. г)игорь святославич, всеволод, кончак, юрий кончакович. p.s заранее ))

А)Биргер,Александр Ярославич,Гаврило Олексич,Сбыслав Якунович.

Под властью королей из династии Ягеллонов в начале XVI в находились не только Польша и Литва, но и Венгрия, Чехия и Хорватия.

Правившие священной римской империи соперники Ягеллонов, Габсбурги рассчитывали на поддержку Росии. В 1514 году был заключен договор о люби, дружбе и согласии между ними. Василий III был оскорбление тем, что император внёс в текст договора изменения, на котором российский

государь уже принёс присягу. Россия нуждалась именно в военном союзе против Литвы, поэтому Василия III не устраивала роль Максимилиана I как арбитра в российско-литовском споре. В итоге переговоры о союзе Росии и священной римской империи закончились провалом.

Атеїзм, як світогляд, що заперечує релігію, не бувши формально проголошеним в СРСР елементом державної ідеології, активно підтримувався партійними і державними органами до 1988 року, коли сталася політична і ідеологічна лібералізація режиму, а також святкувалося Тисячоліття хрещення Русі. Відоме висловлювання Леніна про боротьбу з релігією: «Ми повинні боротися з релігією. Це — азбука всього матеріалізму і, отже, марксизму. Але марксизм не є матеріалізмом, який зупинився на абетці. Марксизм йде далі. Він каже: треба вміти боротися з релігією, а для цього треба матеріалістично пояснити джерело віри і релігії у мас».

Крім пропаганди атеїзму («науково-матеріалістичного світогляду»), державними органами в 1920-і — 1930-і роки здійснювалися масові арешти і переслідування духовенства і релігійних проповідників. Аж до 1939 року політика ліквідації організованого релігійного життя проводилася в адміністративному порядку органами державної влади, зокрема НКВС[1], згодом релігійна політика ставала більш диференційованою.

Разом з тим, повної ліквідації організованої релігійного життя та офіційної заборони релігії (як, наприклад, це було в Албанії) в СРСР ніколи не було, а в окремі періоди своєї історії керівництво СРСР навіть надавало деяким з конфесій підтримку, переслідуючи свої політичні інтереси.