Простежте відбувлося посилення королівської влади у франції від початку 12 ст. до початку 14 ст. визначивши основні віхи цього правління

Объяснение:

Францу́зька револю́ція (1789–1799) — одна з найважливіших подій в історії Франції. Протягом цього часу республіканський устрій замінив абсолютну монархію у Франції і спричинив радикальні зміни у французькому суспільстві. Французька революція вважається головним переломним моментом в історії західної демократії — як епоха переходу від доби абсолютизму і аристократії, до доби демократії і участі широких верств населення в житті країни.Античність

Галлія

Римська Галлія (50 до н. е.—486)

Середньовічна Франція

Династії:

Меровінги (481—751)

Каролінги (751—987)

Капетинги (987—1328)

Валуа (1328—1589)

Бурбони (1589—1792, 1814—1848)

Станова монархія у Франції (1302—1614)

Дореволюційна Франція

Французький абсолютизм (1643—1789)

Сучасна Франція

Французька революція (1789—1799)

Конституційна монархія (1791 —1792)

Перша республіка (1792—1804)

Перша імперія (1804—1814)

Реставрація Бурбонів (1814—1830)

Липнева монархія (1830—1848)

Друга республіка (1848—1852)

Друга імперія (1852—1870)

Третя республіка (1870—1940)

Паризька комуна (1871)

Режим Віші (1940—1944)

Тимчасовий уряд (1944—1946)

Четверта республіка (1946—1958)

П'ята республіка (з 1958)

Витте был рассудительным и прагматичным человеком, но небесталанный. Он был сконцентрирован на себе и в то же время очень органтзрованным управляющим. Витте был теоретиком, у него не было большого количества идей. Он реализовывал многие проекты, к примеру, занимался введением валюты. Он знал привлекать экспертов, но выдавал их за свои и осуществлял. Он написал мемуары, которые долгое время служили надежным источником информации, но на самом деле они были одним из главных аргументов того, что монарха нельзя канонизировать. Кроме того, Витте был очень амбициозным человеком и мог резко необоснованно поменять свои политические взгляды.

За многие столетия со дня смерти царя Ивана IV Васильевича Грозного, ни в отечественном общественном сознании, ни в научной литературе так и не установилось какого-либо однозначного, тем более единого мнения о личности и деятельности государя. Разные точки зрения возникли уже при жизни царя. Так, князь А.М. Курбский, бежавший в 1564 г. из России в Литву, стал первым обличителем Ивана IV. Именно Курбский оказался автором концепции «двух Иванов»: в 1550-е гг. — благочестивый православный царь, участник созидания Святорусского царства; в 1560–1570-е гг. — предатель христианских истин, разрушитель Святорусского царства, тиран, убийца. В официальном летописании царь, наоборот, прославлялся как великий христианский государь.