Заповнити таблицю (друга половина 19 століття - початок 20)​

Відповідь:

Пояснення:Старода́вній Рим  — одна з цивілізацій Давнього світу та античності, отримала свою назву від головного міста — Рима, яке в свою чергу назване на честь легендарного засновника — Ромула. Стародавній Рим був цивілізацією, яка виросла з маленької землеробської громади, заснованої на Апеннінському півострові ще в X столітті до н. е. Центр Рима формувався в межах болотистої рівнини, обмеженої Капітолієм, Палатином і Квіріналом. Розміщена вздовж Середземного моря, Римська держава з часом стала однією з найбільших імперій Давнього світу[1].

За століття свого існування, давньоримська цивілізація змінювалася від монархії до олігархічної республіки, а потім — до все більш автократичної імперії. Завдяки завоюванням та асиміляції вона згодом почала домінувати над усім Середземноморʼям. Вершини своєї могутності Стародавній Рим досяг у ІІ столітті н. е., коли під його контролем опинилися території від сучасної Шотландії на півночі до Ефіопії на півдні та від Вірменії на сході до Португалії на заході.

Общественный строй Древнего Рима в царский период

Цари принижали значение патрицианской знати также путем установления общеримских культов и жреческих коллегий. Военные акции осуществлялись силами родовых отрядов, поэтому важнейшей заботой царей было создание независимого от родовых ополчений войска. Античные авторы передают, что Сервий поделил все мужское население Рима, т. е. и патрициев, и плебеев, на шесть имущественных разрядов. Каждый имущественный разряд выставлял определенное число войсковых единиц, центурий (сотен.)Но реформа Сервия Туллия имела не только военное значение. На основе центуриатного порядка вырос новый вид народных собраний - центуриатные комиции, где центурия была голосующей единицей. На долю 1-го разряда приходилось 98 голосов из 193, то есть дела в центуриатных собраниях решались голосами наиболее богатых, как патрициев, так и плебеев. Вместе с тем появление новых комиций оттеснило на задний план куриатные собрания, в ведении которых остались преимущественно дела, связанные с родовыми культами. Это ослабляло значение патрициев в обществе и усиливало царя.