Комектесындерш беремын отініш​

В начале 19 века испанские колонии в Америке территориально были более 10 кв.км. Для того, чтобы было проще управлять этой огромной территорией, Испания разделила её на 4 вице-королевства: Новая Испания, Новая Гранада, Перу и Ла-Плата.  

Тропические леса, горы, равнины, многочисленные реки, в том числе Амазонка, были богатствами этого края. Задумались об освобождении от испанской зависимости  креолы, патриотическое движение. Подпольно издаваемые и рас Декларация прав человека и гражданина» и прочие французские революционные документы, создание тайных организаций, сделали своё дело.  

Объяснение:

Причины:  

Поражение Бурбонов Наполеоном создало положительные условия для усиления освободительного движения в странах Латинской Америки.  

Ход:

Началось освободительное движение с провозглашения независимости Венесуэлы в 1811 году. «Патриотическим движением» правили богатые креолы, среди которых одну из главных ролей сыграл Симон Боливар, талантливый полководец, образованный человек, публицист и оратор. Сначала целью освободительного движения было только лишь изгнание колонизаторов. Понимая, что без поддержки других колоний, Венесуэла не сможет отстоять независимость, Симон Боливар со своей армией идёт через горы Анды, чтобы Новой Гранаде.  

После тяжелейшего перехода через горный хребет, с гор спустилось меньше половины солдат, однако, испанская армия потерпела поражение, а Новая Гранада и Венесуэла объединились в Колумбию. Желание Боливара объединить молодые латиноамериканские государства в конфедерацию, создание демократической республики, где не было бы различий по цвету кожи было воспринято как диктатура и 25 сентября 1829 года была попытка убить «Освободителя». Влияние Боливара начала ослабевать. Только по многих лет его заслуги были признаны и в память об этом человеке была названа страна Боливия.

Итоги:

В 1822 году Бразилия обрела независимость. В 1868 году на Кубе начались массовые движения, направленные против захватчиков, а год спустя Куба провозгласила себя независимой республикой. После провозглашения независимости, кубинская армия ещё 10 лет вела войну с испанскими колонизаторами, а освободилась от зависимости аж в конце 19 века.  В итоге национально-освободительное движение в странах Латинской Америки увенчалось победой. Все страны, кроме Бразилии стали республиками. Часть мелких стран распалась. Постепенно было покончено с рабством, были приняты конституции, уничтожена инквизиция, были упразднены дворянские титулы, была отменена обязательная трудовая повинность и подушный налог местного населения.

Га́й Ю́лій Це́зар (лат. Gaius Iulius Caesar; 12/13 липня 100 до н. е. — 15 березня 44 до н. е.) — давньоримський державний і політичний діяч, полководець, письменник. Римський консул (59, 48, 46, 45 і 44 до н.е), диктатор (49, 48—47 і 46—44 до н. е.), великий понтифік (з 63 до н. е.). Один із найвидатніших полководців античності. Докорінно змінив політично-суспільний і культурний ландшафт стародавнього Середземномор'я і Західної Європи. Представник римського патриціанського роду Юліїв.

Народився у Римі, Римська республіка. Послідовно домігся всіх ординарних римських посад. Заробив собі ім'я на боротьбі з консервативними сенаторами оптиматами. Організував перший тріумвірат разом із Помпеєм і Крассом (60 до н. е.). Більше восьми років провів у Галльській війні (з 58 до н. е.), приєднавши до республіки Галлію, західний берег Рейну і частину Британії. Розпочав громадянську війну (49—45 до н. е.) через протистояння з Сенатом. Розбив опозицію на чолі з Помпеєм в Італії, Іспанії (двічі), Греції та Африці, а також розгромив війська їхніх союзників у Єгипті та Понті. Після перемоги став диктатором. Прийняв почесний титул «імператора», що став частиною його імені, однак відмовився від влади стародавніх римських царів. Провів ряд важливих реформ. Убитий в Римі сенаторами-заколотниками на чолі з Брутом. Його племінник Октавіан Август отримав за заповітом більшу частину спадщини і згодом став першим римським імператором. До Цезаря по-різному ставилися при житті, і ця традиція збереглася в Римській імперії: його ім'я всіляко відбілювали прихильники правителів, а опозиціонери вихваляли його жертв і змовників. Дуже популярною була особистість Цезаря в Середні століття і в Новий час. Крім політичної і військової діяльності, Цезар відомий і як літератор. Завдяки та ясності стилю, його твори вважаються класикою давньоримської літератури і використовуються при навчанні латинської мови. До імені Юлія Цезаря відносять титули кайзер і цар, а також назва сьомого місяця року (українською — липня) в багатьох європейських мовах.

Объяснение: