Сравнение образования государства Саманидов в Средней Азии и расширения структуры Оманской тюркской империи ​

Объяснение:

Бі́блія (грец. τά βιβιλία, βιβλία, «вівлія» тобто «збірка книг»; також через місто Бібл, куди завозили папірус), або Святе́ Пи́сьмо, Свяще́нне Писа́ння — сукупність текстів різних епох і авторів, яка сприймається всіма християнськими конфесіями як Священне Писання. Результат складної праці з відбору цих текстів заведено називати каноном, а більш або менш близькі за жанром, але такі, що не увійшли до канону, тексти, — апокрифами[1]. Усі книги біблійного циклу мають важливе значення для істориків, філологів тощо. Католицький та православний канони Святого Письма (Біблії) містять 77 книг, а у протестантів — 66. У юдаїзмі лише Старий Завіт (Танах) розглядається як священна книга.

В основі назви «Заповіт» (від івр. ברית‎ — угода, договір, союз, заповіт) лежить ідея угоди Бога з усім людством: у Старому Заповіті розповідається про створення світу, гріхопадіння і союз Бога із народом Ізраїля; у Новому Заповіті — про іння людства від гріха через викуплення його Ісусом Христом своєю смертю та новий союз з Богом.

Роль в Бородинском сражении В начале Отечественной войны 1812 года был адъютантом генерала М. Б. Барклая-де-Толли. Александр Сеславин выказал особенную храбрость в битве при Бородине, а с началом партизанских действий получил в командование отдельный лёгкий отряд. Он первый открыл выступление Наполеона из Москвы и движение его на Калужскую дорогу, благодаря чему российские войска успели преградить путь неприятелю у Малоярославца. Затем, неотступно следуя за французами, Сеславин доставлял о них главнокомандующему весьма важные сведения и наносил им всевозможный вред.