Прочитайте текст и выполните задания. Начало первой буржуазно-демократической революции в России 1905 -1907 гг. дало толчок новому этапу развития рабочего движения в Казахстане. В эти годы произошли крупные выступления рабочих: на Успенском медном руднике в декабре 1905 г., здесь был создан Русско-киргизский союз, которым руководили П. Топорнин, А. Байчагиров. Забастовки рабочих происходили на медеплавильном заводе, в Карагандинских угольных копях, на ряде предприятий Уральска, Актюбинска, Верного, где рабочие требовали улучшения условий труда, повышения заработной платы, установления 8-ми часового рабочего дня.В эти годы создаются организации РСДРП, профессиональные союзы, наиболее крупным являлся профсоюз железнодорожников Оренбургско-Ташкентской железной дороги. Усиливается руководящая роль национальной интеллигенции в лице А. Букейханова, А. Байтурсынова, Б.Каратаева и других. На Семипалатинске съезде в феврале 1906 г. они выдвинули ряд требований: прекращение переселения в край, признание всех земель Казахстана собственностью коренного населения, свободы вероисповедания и равенства языков, развитие образования на родном языке. В 1910 г. бастовали рабочие акционерного общества «Атбасарские медные рудники», угольщики Караганды, Экибастуза, Байконура, рабочие-железнодорожники, нефтяники Доссора и Эмбы. С вступлением в 1914 г. России в Первую мировую войну, усиливается эксплуатация национальных окраин. В 1914 - 1915 гг. забастовкой рабочих были охвачены угольные копи Экибастуза, Байконура медные рудники, Оренбургско-Ташкентская железная дорога, промыслы и заводы. На данной шкале отметь позицию соответствующую ситуации в Казахстане в начале ХХ века.Приведите три аргумента и три примера, подтверждающие вашу позицию.

1) Сталин был несомненно талантливым руководителем государства вошедшим в историю. Он несомненно разбирался в людях, заставлял их работать на благо страны и подбирал талантливейших военноначальников, смещая посредственных. Сам он талантливым военноначальником в прямом значении этого слова конечно не был.
2) Культ личности конечно он создал не сам, а его окружение. Такое было время. Посмотрите на руководителей других стран в то время ( Гитлер, Муссолини, Франко, Мао, Тито ) - там что, не было культа личности?
3) Инсульт, неоказание медицинской возможно даже отравление. Темная страница истории.
4) По величию, вкладу в историю , переменам в стране - несомненно Сталин вошёл в историю нашей страны. Принял страну с сохой, оставил с атомной бомбой. Основным делом Сталина стало уничтожение фашизма.
5) Во времени жизни Сталина произошло две мировые и Гражданская войны. Две революции. Время было тревожным. Конечно Сталин обладал и положительными и отрицательными качествами, но о человеке нужно судить по его делам. А они говорят сами за себя. СССР был ведущей мировой державой, победившей фашизм.

Повстання рабів під проводом Спартака (лат. Bellum Spartacium або лат. Tertium Bellum Servile, «Третя війна з рабами») — найбільше в давнину і третє за ліком (після першого і другого Сицилійських повстань) повстання рабів. Останнє повстання рабів у Римській республіці датується звичайно 74 (або 73) — 71 рр. до н. е. Повстання Спартака було єдиним повстанням рабів, яке несло пряму загрозу центральної Італії. Остаточно придушене в основному завдяки військовим зусиллям полководця Марка Ліцинія Красса. У наступні роки воно продовжувало надавати непрямий вплив на політику Риму.

Між 73 і 71 роками до н. е. група рабів-утікачів — спочатку невелика, приблизно з 78 швидких гладіаторів — переросла в співтовариство з більш ніж 120 тис. чоловіків, жінок і дітей, що безкарно переміщалися по Італії під керівництвом кількох лідерів, в тому числі знаменитого гладіатора Спартака. Боєздатні дорослі чоловіки з цієї групи становили дивно ефективний озброєний загін, який неодноразово показував, що може протистояти римській військової могутності, як у вигляді місцевих патрулів і міліції, так і у вигляді підготовлених римських легіонів під консульським командуванням. Плутарх описував дії рабів як спробу втекти від своїх господарів і піти через Галлію, в той час як Аппіан і Флор зображували повстання як громадянську війну, в якій раби вели кампанію із захоплення самого Риму.

Зростаюча тривога Римського сенату з приводу продовження військових успіхів армії Спартака, а також грабежі в римських містах і сільській місцевості в кінцевому підсумку призвели до того, що республіка пустила в хід армію з восьми легіонів під жорстким, але ефективним керівництвом Марка Ліцинія Красса. Війна закінчилася в 71 році до н. е., коли армія Спартака, відступаючи після довгих і кровопролитних боїв перед легіонами Красса, Помпея і Лукулла, була повністю знищена, надавши при цьому запеклий опір.

Третє повстання рабів мало важливе значення для подальшої історії Стародавнього Риму, в основному в його вплив на кар'єру Помпея і Красса. Два воєначальника використовували успіхи в придушенні повстання в своїй подальшій політичній кар'єрі, вживаючи суспільне визнання і загрозу своїх легіонів з метою вплинути на консульські вибори 70 року до н. е. в свою користь. Їх дії в значній мірі сприяли підриву римських політичних інститутів і в кінцевому підсумку перетворення Римської республіки в Римську імперію.