Скакими из заданных веществ - h2o, hcl h2so4, naoh, koh, so3, co2. cao, na2o будет реагировать вещество al(oh)3?

Сту́пінь оки́снення — умовний електростатичний заряд, який приписують атому в молекулі, припускаючи, що електронні пари, які утворюють зв'язок, повністю зміщені в бік більш електронегативних атомів (тобто вважаючи, що всі зв'язки даного атома мають 100% йонний характер). На відміну від валентності, яка позначає кількість утворюваних зв'язків і є натуральним числом, ступінь окиснення може мати позитивне, негативне, нульове або дробове значення.

Наприклад, у молекулі хлороводню HCl відбувається зміщення однієї електронної пари і ступінь окиснення для водню набуває значення +1, а для хлору -1. Що більше електронів переходять до іншого атома, то більшим стає ступінь окиснення. Загалом він може набувати значень від +8 (як для осмію в OsO4) до -4 (кремній у Mg2Si), однак кожен хімічний елемент має ряд характерних саме для нього значень ступеня окиснення. Атоми в найвищому ступені окислення можуть бути тільки окисниками, а в найнижчому — тільки відновниками.

Ступінь окиснення є суто формальною величиною, оскільки не описує характер взаємодії у зв'язку. Так, ступінь окиснення атома хлору в молекулах HCl та NaCl набуває в обох випадках значення -1, проте його ефективний заряд (справжній ступінь поляризації) є різним.

Объяснение:

.

Объяснение:

1.Латинська назва ртуті hydrargyrum (Hg) походить від старолатинського hydrargyrus, запозиченого до латини зі давньогрецької мови. Англійська назва ртуті mercury походить від середньовічного алхімічного позначення цього елементу — Mercurius (на честь планети Меркурій)[5]

Ртуть відома з прадавніх часів, згадується у праці Аристотеля, Теофраста, Плінія Старшого, Вітрувія та інших давніх учених. Латинська назва цього металу «гідраргірум», яку дав ртуті грецький лікар Діоскорид (I ст. до Р. Х.), означає в перекладі «срібна вода». У величезному палаці знаменитого своєю жорстокістю китайського імператора Цінь Ши Хуан-ді (259—210 р. до Р. Х.) були створені цілі ріки і озера, наповнені чистою ртуттю. За легендою, цими (смертельно небезпечними для дихання) річками імператор пропливав з наложницями на прикрашених човнах. Масштабність цих побудов показує вже те, що палац Епан і гробницю імператора на горі Лішань будувало 700 000 засуджених на каторжні роботи.

2.По данным Грина2 кларк ртути для земной коры, выраженный в граммах на тонну, составляет 0,007, а по данным Мейсона3 — 0,5. Последняя величина близка к кларку А. А. Саукова1, который нашел ее равной 0,77. Это означает, что в 1 км2 земной коры содержит­ся не более 245 т ртути, а общее содержание ее в земной коре не пре­вышает 1,6*1012 т. Сравнение кларка ртути с кларками других элементов показывает, что ртути в земной коре гораздо меньше, чем тория (кларк 11.5), урана (кларк 4), цезия (кларк 7) и даже многих редкоземельных элементов (La, Се, Рr, Nd н др.), не говоря о таких элементах, как кремний (кларк 277.000), кислород (кларк 466.000) и др.

3.Найпоширенішими представниками є амальгами натрію, калію, аргентуму, ауруму, плюмбуму, цинку, кадмію, купруму.

4.Самое крупное месторождение с богатой рудой находится в Испании.

5.на фото