Сплавленням алюміній гідроксиду масою 0, 75 моль з лугом, утвореним лужноземельним елементом, одержали метаалюмінат елемента масою 95, 625 г. Установіть формулу лугу.

При комнатной температуре алюминий вступает в реакцию с кислородом, содержащимся в атмосферном воздухе, с образованием прочной оксидной пленки, которая надежно препятствует процессу дальнейшего окисления (корродирования) металла, в результате чего химическая активность алюминия снижается.

Благодаря оксидной пленке алюминий не вступает в реакцию с азотной кислотой при комнатной температуре, поэтому, алюминиевая посуда является надежной тарой для хранения и трансопртирования азотной кислоты.

Оксид алюминия Al2O3 является белым, очень тугоплавким и твердым веществом (в природе тверже только алмаз, карборунд и боразон).

Свойства глинозема:

не растворяется в воде и вступает с ней в реакцию;является амфотерным веществом, реагируя с кислотами и щелочами:

Al2O3 + 6HCl = 2AlCl3 + 3H2O; Al2O3 + 6NaOH + 3H2O = 2Na3[Al(OH)6];как амфотерный оксид реагирует при сплавлении с оксидами металлов и солями, образуя алюминаты: Al2O3 + K2O = 2KAlO2.

В промышленности глинозем получают из бокситов. В лабораторных условиях глинозем можно получить сжигая алюминий в кислороде: 4Al + 3O2 = 2Al2O3.

У пробірку з сульфатною кислотою додамо розчин Ba(OH)2. Якщо присутня сульфатна кислота, то випаде білий, нерозчинний у кислотах осад:

H2SO4 + Ba(OH)2 = BaSO4 + 2H2O

2H(+) + SO4(2-) + Ba(2+) + 2OH(-) = BaSO4 + 2H2O

У пробірку з нітратною кислотою додамо металічну мідь, після чого побачимо бурхливе виділення бурого газу:

Cu + 4HNO3 = Cu(NO3)2 + 2NO2 + 2H2O

Cu + 4H(+) + 4NO3(-) = Cu(2+) + 2NO3(-) + 2NO2 + 2H2O.

Якщо ж у пробірці розбавлена нітратна кислота, то виділиться монооксид азоту:

3Cu + 8HNO3 = 3Cu(NO3)2 + 2NO + 4H2O

3Cu + 8H(+) + 8NO3(-) = 3Cu(2+) + 6NO3(-) + 2NO + 4H2O

У пробіку з калій гідроксидом додамо сіль слабкої основи:

Zn(NO3)2 + 2KOH = 2KNO3 + Zn(OH)2

Zn(2+) + 2NO3(-) + 2K(+) + 2OH(-) = 2K(+) + 2NO3(-) + Zn(OH)2

Zn(2+) + 2OH(-) = Zn(OH)2.

Помітимо випадіння осаду.

Висновок: завдяки якісним реакціям на деякі йони, можна визначати їх присутність у розчинах, навіть якщо ми не знаемо, що у тій самій пробірці.