Подготовьте художественный пересказ с включением лексики, диалогов, описания «поведения» воротника. подумайте, в каких еще рассказах вам встречалось такое «активное», человеческое поведение неодушевленных предметов. (тэффи "жизнь и воротник")

Ожидание - согласится ли борис годунов принять царский венец. гибели царевича дмитрия глазами бояр. согласие годунова получено. разговор в келье чудова монастыря инока григория и старца пимена. гибель царевича дмитрия со слов пимена. григорий отрепьев бежит из монастыря. его пытаются арестовать в корчме на литовской границе. беглый монах объявляет себя погибшим царевичем и ищет поддержки у поляков и части боярства, недовольного политикой годунова. польский воевода мнишек привязал самозванца к себе дочерью-красавицей мариной. самозванец одерживает первые боевые победы. борис погибает на троне. гибнет и его семейство. бояре призывают самозванца дать согласие на царствование. для народа он - покойный ( мертвый )царевич дмитрий.

«мій дух, як ні». цей вірш (1815) вважається одним з найяскравіших зразків звернення байрона-лірика до мотивів «світової скорботи». вірш увіходить до циклу «єврейські мелодії» і спирається на біблійні образи та сюжети, зокрема на епізод 16-ї глави і книги царств (вірші 14—23), де розповідається про те, як в ізраїльського царя саула вселився злий дух, а юний воїн і співець давид чарівною грою на гуслах прогнав його, після чого був узятий царем на службу. байрон не розвиває у своєму вірші біблійний сюжет, навпаки, відштовхуючись від нього, він пропонує свою, суто романтичну інтерпретацію конфлікту, героями якого стають жорстокий світ і людська душа, що потерпає від його образ. не чужорідний злий дух, який вселяється в людину з метою нашкодити їй та відвернути її від бога, а сама душа людини, змарнована песимізмом і розчаруванням, уподібнюється поетом немовби демону скорботи («мій дух, як ніч»), який розриває муками неймовірних страждань мозок і серце: молю тебе, заплакать дай, бо розпадеться серце з мук, воно в собі терпить давно, вже в йому вщерть тяжких образ; як не спів, воно від мук страшних порветься враз. (переклад в. самійленка)душа ліричного героя охоплена не світлим елегійним смутком — звичним для ліричного вірша настроєм, а трагізмом безнадійного відчаю, скорботним відчуттям приреченості, від якої в цілому світі вже не знайдеться ліків. ці емоційно-смислові інтонації надзвичайно тонко вловив російський перекладач вірша, також поет-романтик михайло лєрмонтов, який навіть додав до свого перекладу відсутній в байронівському оригіналі образ душі як «сповненого отрути кубка смерті», що ще більше посилювало трагічний пафос «світової скорботи» ліричного героя вірша.