Какие эпитеты использует пушкин для характеристики царицы и царевны. объясните их. сказка о мёртвой царевны и о семи богатырях

Царица (мачеха):
"Правду молвить, молодица
Уж и впрямь была царица:
Высока, стройна, бела,
И умом и всем взяла;
Но зато горда, ломлива,
Своенравна и ревнива."

Эпитеты:
-правда молодица-значит молодая,статная,видная дама;
-высока, стройна, бела-высокая,стройная и с красивым лицом;
-умом и всем взяла-умная,всем хороша;
-горда,ломлива-гордая,капризная,упрямая;
-своенравна и ревнива-любит делать всё по-своему,ревнивая,внимание должно уделяться только ей.
-добродушна, весела-только с зеркальцем,
-гордо  глядясь-гордилась своей красотой.

Царевна:
"Но царевна молодая,
Тихомолком расцветая,
Между тем росла, росла,
Поднялась - и расцвела,
Белолица, черноброва,
Нраву кроткого такого."

Эпитеты:
-царевна молодая-юная девушка;
-тихомолком расцвела-потихоньку выросла красавица;
-белолица,черноброва-красивое лицо,в яркими чертами;
-нраву кроткого-с тихим ,спокойным характером,послушная;
-ласковой сестрою-богатырям она ,как сестра,заботливая и ласковая.

Устное народное творчество, фольклор – это источник вековой народной мудрости. В этом утверждении заключена неоспоримая истина, ведь свое начало народное творчество берет еще с глубокой древности. Народный фольклор отражал опыт предыдущих поколений, его несли из уст в уста, поскольку письменность в те далекие времена была не распространена.

Все сферы жизни наших предков нашли свое оригинальное отражение в фольклоре. Именно поэтому устное народное творчество имеет такое богатое жанровое разнообразие. Это приметы, загадки, всеми любимые пословицы и поговорки, сказки и суеверные рассказы, шутки-прибаутки и анекдоты, колыбельные и частушки, и былины, предания и легенды, исторические и лирические песни, семейно-бытовая и календарная обрядовая поэзия и даже целые драматические произведения. Каждому жанру присущи свои уникальные особенности и традиционно выверенный выражения и передачи. Многие жанровые виды фольклора включают в себя элементы театрализации и предполагают исключительно живое исполнение, что наполняет их новыми красками, обогащает душевностью каждого исполнителя в частности и последующего поколения в общем. Но при этом основная идея, ведущий замысел, общепринятый моральный и поучительный стержень, эстетическое оформление остаются неизменными. Все это возможно благодаря крепкой и неразрывной связи устного творчества с многовековыми традициями.

Объяснение:

Наприкінці XVIII — початку XIX ст. в літературі і мистецтві розвивався літературний напрям — романтизм. Письменник повинен був простежити всі сфери духовності людини, розкрити причини незвичності її поведінки у певних ситуаціях. У романтичних творах ми бачимо іноді і фантастичні події, ситуації, виняткових людей. Автори використовували народну фантастику, жахливі картини кріпосницької дійсності, страждання простих людей, їх загибель; показували протест бідняків проти гноблення, сваволі поміщиків.

Так у романтичних творах Т. Шевченка "Причинна", "Тополя", "Утоплена" змальовані селянські дівчата, які прагнуть до щастя, але не досягають його. Автор переживає за своїх героїв, показує їх трагічну загибель. Цим він протестує проти жорстокої дійсності. Шевченко використовує народну творчість, фантастику: героїні перетворюються на тополю, лілею, стають жертвами русалок тощо.

У поемі "Гайдамаки" чітко проступають елементи романтизму в характеристиці гайдамаків, їх розправі з шляхтою. Ці елементи характерні не тільки для ранньої творчості. Так у творах пізнішого періоду вони теж помітні: "Лілея", "Русалка", "Княжна", "Марина", "Іржавець".

Прогресивний романтизм знайшов своє відображення і в творчості Маркіяна Шашкевича. У віршах він оспівує героїзм народу проти польської шляхти ("Наливайко", "Хмельницького обступленіє Львова").

Одним з перших поетів-романтиків виступив Л. Боровиковський. Він розробляє мотиви, взяті із побутових та історичних пісень: спроба приворожити хлопця, розлука дівчини із козаком; самогубство молодої жінки, яка не діждалася милого; смерть козака на чужині ("Чорноморець", "Розставання", "Чарівниця"...).

У творах на історичні теми він змальовує гайдамаків, Семена Палія, Богдана Хмельницького.

Найкращим твором П. Куліша-романіста є оповідання "Орися", у якому він переносить у старосвітську Україну події Гомерової "Одіссеї". У текст автор уводить романтичну легенду про золоторогих турів і зачарованого князя.

Романтичні твори українських письменників сприяли розвитку та утвердженню реалізму, народності в літературі.