Рассказ о ссоре от лица дубровского

Во время экскурсии по псарне слуга Троекурова ,имея в виду Дубровского, сказал, что иные помещики живут хуже. чем слуг и собаки Троекурова, Дубровский оскорбился, уехал не попрощавшись и на приглашение Троекурова вернуться ответил отказом.

Троекуров не терпел непослушания и в наказание решил отсудить неправдой дом у Дубровского. Дубровский и после этого не стал унижаться.

Юрій Винничук

Народився 18 березня 1952 в місті Станіславів в сім’ї лікаря та інженера-економіста.

Освіту здобув у Прикарпатському університеті імені В. Стефаника (раніше Івано-Франківський педагогічний інститут), філологічний факультет (1969–1973 роки), учитель української мови і літератури.

У 1974 переїхав до Львова, працював вантажником, художником-оформлювачем.

Перші вірші почав друкувати в 1971-1973 роках, з 1981 року друкував у журналах літературні статті, переклади та ін.

У 1987 році організував естрадний театр «Не журись!», для якого писав сценарії, пісні, виступав на сцені, як комедійний актор. У 1987-1991 роках був також режисером цього театру.

У 1991-1994 завідував відділом містики і сенсацій у львівській газеті «Post-Поступ», а з 1996 став видавати газету «Гульвіса», яка існувала до літа 1998 року. З грудня 1997 до 2006 року працював в відновленій газеті «Поступ», в якій з 1998 вів щотижневу колонку під псевдонімом Юзьо Обсерватор.

1.Вхід до Чарівної крамниці

2.Багато цікавих іграшок

3.Дивний продавець

4.Фокуси продавця

5.похід по всій крамниці

6.Справжня магія

7.Хованки

8.Вихід з крамниці

9.Покупки

10.Олов'яні солдатики магічні

Джип — звичайний хлопчик, тому що: Побачивши незвичайну вітрину, взяв батька за палець і потяг до неї. У нього очі розбіглися, побачивши таку кількість чарівних речей. У звичайній крамниці він відразу поспішав до прилавку. Джип був дуже схвильований; дивлячись на чари, щиро захоплювався. Радіє олов’яним солдатикам, грається ними. Джип – вихований хлопчик. Він довірливо і чемно звертався до продавця. А побачивши таку кількість іграшок був стриманим і не набридав благанням купити щось. «Хлопчик говорив дуже мало, але очі його були промовисті. Багатозначними були і його руки, що тримали біля грудей покупки. Джип стояв невимовно схвильований». Повернувшись додому, Джип не перестає вірити в дива, і тішиться отриманим подарункам. «Він не був наляканий, не був розгублений; його просто страшенно тішило те, як минув день …» Краса внутрішнього світу Джипа безмежна. Він не лише сам вірить у дива, а й може дарувати їх іншим. Саме Джип є головним героєм, адже завдяки йому: крамниця перестала бути міражем, і батько побачив чари, в які давно перестав вірити.