Тематична-атестаційна робота
з світової літератури на тему:
"Антон Павлович Чехов"
Антон Павлович Чехов.
П.А.Чехов народився 17 січня 1860 р. в м. Таганрозі. Його батьку належала невеличка крамничка. Торгували в ній з 5 год. ранку до 11 вечора. Павлу Ігоровичу повинні були допомагати сини. Батько був дуже обдарованим чоловіком: любив співати, грав на скрипці, малював. Але любов і ласку в сім'ї діти бачили лиш зі сторони матері, доброї, лагідної жінки. А.П. Чехов говорив: "Талант у нас зі сторони батька, а душа зі сторони матері". батько надав своїм синам освіту: вчились в гімназії, займалися музикою, вивчали іноземні мови. Чехову було тринадцять років коли він перший раз потрапив у театр. З того часу почалося захоплення майбутнього письменника сценою.
1876 р. батько Чехова розорився і переїхав в Москву так само як і брати які там вчилися. Антон без усяких умов залишився в Таганрозі закінчувати гімназію. Всі ці роки йому доводилося тяжко працювати. Він повинен був не тільки утримувати себе та платити за навчання, але й допомагати сім'ї, яка жила в страшній бідності Москві. Антон Павлович Чехов після закінчення гімназії переїхав у Москву. Став студентом-медиком, а невдовзі і співробітником гумористичних журналів.
В 19 років він уже утримував сім'ю. початок літературної діяльності Чехова відноситься до 80-х рр. Це були важкі часи. Розповіді молодого почали з'являтися у журналах "Осколки", "Стрекоза". Після закінчення медичного факультету Московського університету в 1884 р. Чехов разом із сім'єю переїхали на літо в м. Воскресенськ недалеко від Москви. Після закінчення університету він практикував у містечку недалеко від Воскресенська, а потім завідував лікарнею у Звенигороді.
Объяснение:
надеюсь
Поделитесь своими знаниями, ответьте на вопрос:
Составь и запиши план текста. ! загнали мороз и вьюги все живое по крытым дворам уютным, по избам теплым; только серый волк исхудалый бродит одинокий на воле, без крова и приюта. через чащи лесные заиндевевшие, через поля и луга опустелые, из конца в конец гоняет его голод лютый, неотвязчивый. короток зимний день, долга морозная зимняя ночь, и ни днем и ни ночью нет покоя отощалому бродяге. гнетет его одна забота, единое только помышление; чем бы раздобыться съестным, чтобы хоть чуточку перехватить на голодные зубы, чтобы унять эту злую, болезненную резь в пустом желудке, дотянуть, дожить кое-как до весны, до времени теплого. бродит волк по снежным сугробам, где шажком, где рысцой, где вприпрыжку, да зубами нет ему нигде воровской поживы, нет нигде куска хозяйского для него припасенного. медведь, «старшой в лису зверь», — тот, небось, отъелся за лето, залег в берлогу теплую и спить; зима ему не в тягость, а в отдохновение. завела себе и лисица хитрая норку уютную. кроты, сурки, суслики — вся эта мелочь полевая, все по домам устроились и съестным запаслись. одному волку не сладко живется зимою, на его только долю выпали все напасти, все беды зимнего времени. и не найдется, знает он, ни одной души доброй, кто бы его, кто бы протянул ему руку : уж он всем досадить успел, — некому, да и не за что, добром помянуть его, разбойника. вот ему теперь «овечьи слезки и отливаются». вот и ночь желанная наступила. крепнет мороз, искрится снежное поле при лунном свете, потухли в окнах тихо кругом, безлюдно. тронулся волк с места и пошел в обход, где что плохо лежит только добежал до выгона, завыли по дворам псы деревенские, чуют гостя недоброго. все на разные голоса заливаются: «не подходи, мол, близко: хозяина с дубиной вызовем». тревожит, томит волка голодного это вытье, — не по сердцу оно ему, зубы острые дробь выколачивают. хитры псы, сторожа деревенские, бывалые. ходит-бродит волк всю ночь попусту, ходить - бродит да зубами пощелкивает.
1)Загнали мороз и вьюга.
2)Короток зимний день.
3)Бродит волк по снежным сугробам.
4)Медведь.
5)Овечьи слезки.
6)ходит -бродит волк.