Повідомлення про мігеля де сервантеса будь ласка

Вважається, що Міґель де Сервантес Сааведра народився в місті Алькала-де-Енарес. Припускається, що він народився 29 вересня, у день Архангела Михаїла, і за традицією отримав ім'я святого. Міґель де Сервантес був хрещений у місті Алькала-де-Енарес.Літературна діяльність Мігеля почалася доволі пізно, коли йому було 38 років. Після першої новели «Галатея» (1585) він написав чимало драматичних творів, які користувалися невеликим успіхом.

Тож заради насущного хліба майбутній автор «Дон Кіхота» змушений поступити на інтендантську службу; йому доручають закуповувати провіант для «Непереможної Армади». Та ці обов'язки приносять йому самі невдачі, він навіть потрапляє під суд і якийсь час сидить у в'язниці.

Проте він не припиняє своєї письменницької діяльності, спершу нічого не друкуючи. Особисті поневіряння фактично стають матеріалом для його майбутньої письменницької праці.

З 1598 до 1603 років немає майже жодних звісток про життя Сервантеса. У 1603 році він з'являється в Вальядоліді, де займається дрібними приватними справами, що дають йому убогий заробіток, а в 1604 році виходить в світ перша частина роману «Хитромудрий ідальго Дон Кіхот Ламанчський», що мала величезний успіх в Іспанії (за кілька тижнів розійшлося перше видання і в тому ж році чотири наступних) і за кордоном (переклади багатьма мовами). Проте матеріальне становище автора не змінилося, лише посилилося вороже ставлення до нього, що виразилося в глузуваннях, наклепах, переслідуваннях.

Від цього часу й до самої смерті літературна діяльність Сервантеса не припинялася: в проміжку між 1604 і 1616 роками з'явилися друга частина «Дон Кіхота», всі новели, багато драматичних творів, поема «Подорож на Парнас» і роман «Мандри Персілеса і Сигізмунди», що був надрукований уже після смерті автора.

Майже на смертному одрі Сервантес не переставав працювати; за кілька днів до смерті він постригся в ченці. 23 квітня 1616 року він помер від водянки.

1. М.Ю. Лермонтов 1837год
2. Стихотворение Лермонтова «Бородино» представляет собой отклик поэта на события 1812 года. Оно написано в год 25-летия победы русского народы в войне с французами. Произведение раскрывает тему родины в понимании человека из народа.
3. Главный герой «Бородино» – старый солдат, участник войны, который рассказывает о событиях того бородинского сражения. Ветеран, принимавший непосредственное участие в сражении, правильно оценивает происходящие события, дает свою оценку участникам битвы, своим и врагам, а также и их командирам. С великой гордостью русского человека за свою Родину, старый вояка говорит о своих однополчанах, о погибших товарищах, по сравнению с которыми, нынешнее племя, в его глазах, слишком слабое и нерешительное.

Подробнее: https://obrazovaka.ru/sochinenie/borodino/glavnye-geroi-harakteristika.html#ixzz64QtpGUsE
4. медленная и неторопливая
5.
6. Бородинская строфа
7. Эпитеты, Метафоры, Олицетворение, Синдекдоха, Сравнение, гипербола
8. Своим произведением автор утверждает, что победа в Отечественной войне 1812 года – заслуга простых солдат, народа, объединившегося в деле защиты Родины, а не высоких политиков и полководцев
9. секрет актуальности стиха М.Ю. Лермонтова «Бородино» прост. В нескольких строфах поэт сохранил память о великой духовной победе, которая стала примером не только для современников, но и для потомков. Стихотворение не дает забыть о вечных ценностях, которые народу сохранять свободу и могущество. Произведение – один из родников, которые питают народную силу духа, патриотизм. Его можно сравнить с ветерком, который не дает погаснуть пламени народной любви.

1. М.Ю. Лермонтов 1837год
2. Стихотворение Лермонтова «Бородино» представляет собой отклик поэта на события 1812 года. Оно написано в год 25-летия победы русского народы в войне с французами. Произведение раскрывает тему родины в понимании человека из народа.
3. Главный герой «Бородино» – старый солдат, участник войны, который рассказывает о событиях того бородинского сражения. Ветеран, принимавший непосредственное участие в сражении, правильно оценивает происходящие события, дает свою оценку участникам битвы, своим и врагам, а также и их командирам. С великой гордостью русского человека за свою Родину, старый вояка говорит о своих однополчанах, о погибших товарищах, по сравнению с которыми, нынешнее племя, в его глазах, слишком слабое и нерешительное.

Подробнее: https://obrazovaka.ru/sochinenie/borodino/glavnye-geroi-harakteristika.html#ixzz64QtpGUsE
4. медленная и неторопливая
5.
6. Бородинская строфа
7. Эпитеты, Метафоры, Олицетворение, Синдекдоха, Сравнение, гипербола
8. Своим произведением автор утверждает, что победа в Отечественной войне 1812 года – заслуга простых солдат, народа, объединившегося в деле защиты Родины, а не высоких политиков и полководцев
9. секрет актуальности стиха М.Ю. Лермонтова «Бородино» прост. В нескольких строфах поэт сохранил память о великой духовной победе, которая стала примером не только для современников, но и для потомков. Стихотворение не дает забыть о вечных ценностях, которые народу сохранять свободу и могущество. Произведение – один из родников, которые питают народную силу духа, патриотизм. Его можно сравнить с ветерком, который не дает погаснуть пламени народной любви.