План что видел мцыри на воле цитатами

Мцыри увидел мир, закрытый от него ранее, монастырскими стенами. Поэтому так жадно вглядывается он в каждую открывающуюся ему картину, так тщательно отмечает все, что видит, и так восторженно рассказывает потом о природе. Нельзя не узнать в описанных героем картинах неповторимого кавказского пейзажа. Мы видим рельеф Кавказа: «пышные поля», холмы с высокими травами, горные хребты и скалы, ущелья и бездны, потоки и бурные ручьи. Мы узнаем о растительности Грузии: о высоких травах ее долин (строфа 9), о богатых виноградниках (строфа 11), о спутанных плющом терновниках и густых вечных лесах (строфа 15).Мцыри бежал, чтоб «узнать, прекрасна ли земля», «узнать, для воли иль тюрьмы на этот свет родимся мы» и чтоб «пройти в родимую страну».

Трагедія В. Шекспіра «Гамлет» — одна з найвизначніших п’єс у світовій дра­матургії, яка протягом чотирьох століть не сходить з театральних сцен.

З її головним героєм, данським принцом Гамлетом, ми зустрічаємося в мо­мент глибокого душевного потрясіння: вмить зруйнувалося все, що було у його житті цінного. До цієї трагічної миті його життя було безтурботним: він жив у родині, де панували любов і злагода, сам покохав чудову дівчину, яка відповіда­ла йому взаємністю, мав чудових друзів, з задоволенням займався науками, по­любляв театр, писав вірші, попереду на нього чекало велике майбутнє — стати королем і правити цілим народом.

Та раптом його сповістили про загадкову смерть батька. Вдома принца очі­кує другий удар: мати Гамлета за два місяці після смерті чоловіка одружується з його братом Клавдієм, який став новим королем. І третій удар: Гамлет довідав­ся, що батька вбив його власний брат з метою заволодіти троном.

Звичайно, до цього потрясіння Гамлет не був настільки наївним, щоб дума­ти, нібито в житті не буває нещасть. І все-таки його уявлення про світ багато в чому були ілюзорними. Лихо, яке з ним сталося, змусило Гамлета подивитися на все по-новому. Воно поставило перед ним невідворотні питання: чого варте життя? Що таке смерть? Чи варто вірити в любов, дружбу? В чому причина не­щасть, які пригнічують людину, чи можна їх уникнути?

Розмірковуючи над цими питаннями, Гамлет доходить страшного висновку: весь світ злочинний, ниций та розбещений, його помста за смерть батька нічо­го не змінить у цьому світі. Перед Гамлетом постає нова проблема: визначити­ся, яка його позиція в цьому світі брехні та зла. Скоритися долі, прийняти світ таким, яким він є, чи боротися зі злом, заздалегідь знаючи, що перемогти не зможе?

Ці питання Гамлет намагається розв’язати у своєму знаменитому монолозі «Чи бути, чи не бути». Перед ним — два шляхи: боротися або скоритися злу.

Чи бути, чи не бути — ось питання.

Що благородніше? Коритись долі І біль від гострих стріл її терпіти,

А чи, зіткнувшись в герці з морем лиха.

Покласти край йому!..

Після напружених роздумів герой вирішує: «Бути». Гамлет відчуває, що його обов’язок, місія полягають у викоріненні зла:

Звихнувся час. О доля зла моя!

Чому його направить мушу я?

У житті поруч з добром завжди присутнє зло. Питання, які постають перед Гамлетом, важливі для кожної мислячої людини, бо рано чи пізно їй доводиться стикатись зі злом і несправедливістю, переживати муки вибору власної позиції. Ось чому Гамлет — вічний образ.

Глава 10 - Боясь, что Дубровский-сын наведается к нему в поместье посчитаться за отца, Антон Спицын теперь постоянно возит все свои денежные сбережения с собой – в привязанной под рубашкой кожаной сумке. Он не чувствует себя безопасно даже у Троекурова. Когда гости после угощения начинают готовиться ко сну, Спицын просится почивать в одной комнате с Дефоржем. Зная, как тот обошёлся с медведем, Антон Пафнутьич уверен: француз - человек смелый и не растеряется даже в случае ночного нападения разбойников.

Спицын и гувернёр засыпают друг рядом с другом. Утром Антон Пафнутьич внезапно просыпается, чувствуя, что кто-то снимает у него с груди сумку с деньгами. Продрав глаза, он видит Дефоржа с наведённым на него пистолетом. На чистом русском языке «француз» приказывает ему молчать и говорит: «Я Дубровский».

Глава 11 - В главе 11 А. С. Пушкин объясняет, как Дубровский сумел выдать себя за француза.

Настоящего Дефоржа он встретил на одной окрестной почтовой станции, где тот ждал перемены лошадей. Дубровский разговорился с ним. Он узнал, что Дефорж (по профессии не учитель, а кондитер) едет к богатому Троекурову, надеясь подзаработать у него. Дубровский предложил немедленно выдать Дефоржу гораздо большую сумму в обмен на его документы и обещание немедленно вернуться в Париж. Француз с готовностью согласился. Так Дубровский и оказался под чужим именем в поместье Кирилы Петровича.

На следующий день после ограбления Спицына гости спокойно разъехались от Троекурова. Молча уехал, ни о чём не рассказав, и запуганный Дубровским Антон Пафнутьич.

Глава 12 - Сильно увлечённая смелым Дефоржем Маша Троекурова просит, чтобы он давал ей уроки музыки. Во время одного из них Дефорж суёт ей записку с приглашением на свидание вечером к беседке у ручья.

Маша в темноте прокрадывается к беседке. «Дефорж» признаётся ей, что он на самом деле – Дубровский. Он рассказывает, что, организовав свою шайку, первым делом хотел сжечь поместье Троекурова, но когда ходил близ барского дома, намечая план, увидел её – и влюбился. Именно ради Маши Дубровский щадил владения Троекурова, именно ради неё он вступил в сделку со случайно подвернувшимся французом. Но теперь он узнал, что ограбленный Спицын донёс на него полиции. Дубровскому больше нельзя оставаться у Троекуровых. Уходя, Владимир просит Машу обращаться к нему в случае, когда ей потребуется

Вернувшись к дому, Маша видит близ него отца и вооружённого исправника. Они с тревогой спрашивают, не видела ли она Дефоржа. Троекуров уже знает, что это не француз, а Дубровский.