Краткий пересказ "мальчики" достоевский по главам. , , связался со школьниками, , , , надрыв в избе, , заранее !

Алеша Карамазов — умный, мужественный и благородный юноша. Он, хотя и монах и, казалось бы, оторван от обычной человеческой жизни, легко вступает в контакт со школьниками. Алеше в общении с детьми и то, что он сам недавно окончил школу. Конечно, школьникам льстит, что взрослый на равных беседует с ними, обращается на «Вы» и без притворства, на самом деле интересуется их взаимоотношениями. И ребята отвечают Алеше взаимностью. Хоть дети обычно не любят монахов, к Карамазову они относятся с уважением и интересом. Дети очень тонко чувствуют фальшь в обращении взрослых и ценят откровенность и прямоту Алеши. Карамазов в начале рассказа застает детей за таким некрасивым и опасным занятием, как бросание камней друг в друга. Он не испугался и, несмотря на полученные удары, попытался спокойно разобраться в ситуации. Дети ожесточенно забрасывают камнями одного худенького мальчика, а он с таким же ожесто­чением и ненавистью бросает камнями в своих обидчиков. Алеша стал между ними и попытался пристыдить ребят. Но его призывы к совести и справедливости остаются неуслышанными — школьники убеждают Алешу, что их противник сам виноват во всем. Алеша спрашивает, не доносчик ли мальчик. Вероятно, для него это самое неприятное в людях. Алеша спокойно и просто разговаривает с ожесточившимся мальчиком. Несмотря на удары камнями и глубокий, болезненный укус пальца, он не бросается на мальчишку, а мужественно переносит боль и пытается выяснить причину неприязни школьника. То, что Карамазов не поддался на провокации Илюши, вывело мальчика из состояния равновесия, и он от стыда за свое поведение убежал. Алеша с честью вышел из этой ситуации, за что заслужил безмерное уважение всех ребят. Карамазов объединил всех мальчиков, даже самых ярых противников Илюши. Он доходчиво и терпеливо объяснил им мотивы поведения этого затравленного ребенка, его внутреннее благородство и стремление любой ценой защитить честь отца. Смертельная болезнь мальчика сделала ребят его ближайшими друзьями и скрасила последние дни Илюши. Благодаря Алешиному уму и настойчивости проявились лучшие качества детей — сострадание, душевная тонкость, стремление попавшему в беду.

1. Повесть написана в январе—марте 1925 года.Б)Жанр “Собачье сердце” принято обозначать как повесть. По сути оно является социальной или политической сатирой. Направление – сатира, фантастика (как подачи художественного текста). В)Шариков-персонаж, появившийся в результате операции из дворняги Шарика. Пересадка гипофиза и половых желез пьяницы и дебошира Клима Чугункина превратила милую и дружелюбную собаку в Полиграфа Полиграфыча, дармоеда и хулигана.Профессор Преображенский-экспериментатор, использующий новаторские разработки в решении проблемы омоложения путем пересадки органов. Он известный мировой ученый, уважаемый всеми хирург, «говорящая» фамилия которого дает ему право экспериментировать с природой.Доктор Борменталь -Иван Арнольдович целиком и полностью предан своему учителю. В свое время Преображенский принял живое участие в судьбе полуголодного студента — зачислил на кафедру, а затем взял к себе ассистентом.Швондер -новоизбранный председатель домкома, ненавидящий профессора, как классового врага. Это схематический герой, без глубоких рассуждений.Г)Тема – неприятие насильственного вмешательства в историю, политических изменений в обществе, тема человеческой натуры, её природы.Проблематика вмешиваясь в вечные законы природы,человек нарушает ход истории. ... -Проблемы государства,когда к власти приходят безграмотные,невежественные люди,чьи решения глупы и примитивны,что приводит к краху идей революции.Смысл названия в бессердечности,жестокости ,безразличии людей,уничтожая старое,они не строили ничего взамен,убивая культуру они сеяли революционный хаос,прикрываясь громкими лозунгами. В этом и проявляется "собачье сердце" революции,которое так замечательно описал Булгаков.д)Это первое литературное произведение, которое осмеливается быть самим собой.

Объяснение:

Книгу було написано в 1925 році, але не видано (через вплив Лева Каменєва). Згодом Булгаков написав п'єсу за мотивами твору і в 1926 році намагався поставити її в Московському художньому театрі. Тим не менше, спектакль було скасовано після того, як рукопис і копії було конфісковано таємною поліцією, або ОГПУ. Зрештою, Максим Горький втрутився і отримав рукопис.

Перша публікація в світі відбулася в 1968 році одночасно в журналі «Грані» (Франкфурт) та в журналі Алека Флегона «Студент» (Лондон). І лише в 1987 році книгу було видано в СРСР (6-й номер журналу «Знамя»), понад 60 років після її написання, але популярність у читачів роботі Булгакова дав Самвидав.

Сюжет  

Москва, грудень 1924. Видатний хірург професор Пилип Пилипович Преображенський відкрив ефективний метод омолодження. Продовжуючи роботу, він задумав небувалий експеримент — операцію з пересадки собаці людських гіпофіза і яєчок. Для досліду професор обрав бездомного пса Шарика. Результати операції перевершили всі очікування: Шарик поступово почав приймати не лише людську подобу, але також і риси, характерні для донора пересаджених органів, Клима Чугункіна, — п'янство і грубощі.  

Історія собаки, що перетворився на людину, швидко стала відома в медичних колах, а потім виявилася надбанням і бульварної преси. Професору Преображенському висловлюють своє захоплення колеги, Шарика демонструють у медичному лекторії, а до будинку професора починають приходити зацікавлені.  

Тим часом Шарик потрапляє під вплив комуністичного активіста Швондера, який переконав Шарика, що той — пролетар, який страждає від гноблення буржуазії (в особі професора Преображенського та його асистента доктора Борменталя), і налаштовує його проти професора. Згодом Шариков стає завідуючим відділу очистки Москви від бездомних тварин. Збирається одружитись та жити в квартирі Преображенського. Після доносу на професора його асистент Борменталь не витримує нахабства Шарикова, і через 10 днів у квартирі професора Преображенського знову живе собака.

Персонажі  

Шарик — безпритульний пес, якого професор Преображенський підібрав на московській вулиці.  

Поліграф Поліграфович Шаріков — людина, в якого перетворюється пес після виконаної професором Преображенським операції.  

Пилип Пилипович Преображенський — блискучий хірург, «величина світового значення», який проживав в 1920-ті роки в Москві.  

Іван Арнольдович Борменталь — молодий доктор, асистент професора Преображенського.  

Зінаїда Прокопівна Буніна — дівчина, «соціал-служниця» професора Преображенського.  

Дарина Петрівна Іванова — кухарка професора Преображенського.  

Федір — швейцар будинку, де проживає професор Преображенський.  

Клим Григорович Чугункін — загиблий в бійці злодій-рецидивіст, алкоголік і хуліган, чий гіпофіз і насінні залози використовувалися для пересадки Шарику.  

Швондер — голова комітету будинку.  

В'яземська — завідуюча культвідділом будинку.  

Пеструхін і Жаровкін — товариші по службі Швондера, члени комітету будинку.  

Петро Олександрович — нарком охорони здоров'я, пацієнт і хороший знайомий професора Преображенського.  

Васнецова — друкарка підвідділу очищення МКХ.  

Повість як політична сатира  

Найбільш поширене політичне тлумачення повісті прив'язує її до самої ідеї «російської революції», «пробудження» соціальної свідомості пролетаріату. Шаріков традиційно сприймається як алегоричний образ люмпен-пролетаріату, який несподівано для себе отримав велику кількість прав і свобод, але швидко виявив егоїстичні інтереси і здатність зраджувати і знищувати як собі подібних (колишній безпритульний пес піднімається по соціальних сходах, знищуючи інших безпритульних тварин), так і тих, хто наділив їх цими правами. Вважається, що в повісті Булгаковим були передбачені масові репресії 1930-х років.  

Ряд булгакознавців вважає, що «Собаче серце» є політичною сатирою на керівництво держави середини 1920-х років, а кожен з персонажів має прообраз серед політичної верхівки країни в той час. Зокрема, прообразом Шарікова-Чугункіна є Сталін (у обох «залізне» друге прізвище), професора Преображенського — Ленін (перетворив країну), доктора Борменталя, який постійно конфліктує з Кульковим — Троцький (Бронштейн), Швондера — Каменєв, асистентки Зіни — Зінов'єв, Дар'ї — Дзержинський і так далі.