Краткое содержание туве янссон весенняя песня !

В детстве я просто обожала книги о муми-троллях. Обе, которые читала. (По необъяснимой причине остальные книги цикла никогда не попадали мне в руки, но та, что имелась в наличии дома, зачитана была буквально до дыр). И с недавних пор периодически ко мне стало закрадываться желание почитать о них еще что-нибудь. То ли наверстать упущенное, то ли просто проверить, а изменилось ли мое восприятие и не утратили ли эти странные, но милые существа своего очарования в моих глазах. Но в результате выбор мой немного неожиданно пал на рассказ, где нет ни одного тролля. Он посвящен загадочному другу-одиночке Муми-тролля - бродяге и мечтателю Снусмумрику (кстати, только сейчас обнаружила, что всю жизнь неправильно читала его имя, путала одну из букв и не замечала). Этот маленький путешественник и искатель приключений возвращается из очередного странствия. Уже завтра он окажется в Муми-доле, где его с нетерпением ждет и скучает Муми-тролль. Но это будет завтра. А сегодня Снусмумрик идет по весеннему лесу, наслаждается полным одиночеством и гармонией с окружающим миром, а в душе его зреет самая лучшая его песня - полная грусти, радости, весны, ожидания... Хотя и не самая, наверное, лучшая, но очень милая и трогательная сказка, пронизанная светом, легкой грустью и недосказанностью. А еще дружбой и каким-то уютом, которым всегда веет от книг Туве Янссон. 
Подробнее на livelib.ru:
https://www.livelib.ru/review/783608-vesennyaya-pesnya-tuve-yansson

Наприкінці роману читачеві описується сцена, що після смерті Майстра і Маргарита та їх безсмертного возз'єднання, Воланд забирає їх з Москви, і вони всі на дивовижних і містичних конях несуться вдалину, до гір, на одній з яких зустрічаються з Понтієм Пілатом, головним персонажем роману, який так і не зміг закінчити Майстер. Там відбувається сцена примирення Пілата і Майстри. Прощена римський прокуратор повертається в блискучий місто, який нагадує Ершалаим.

Майстер цікавиться у Воланда, туди ж йому з супутницею слід йти? Але для них уготована інша доля. Вони переносяться до відлюдного місця, де стоїть будинок, у якому їм судилося провести спокійну і тиху вічність. Це безумовно не схоже на рай чи щось подібне, куди повинні перенестися душі померлих, за біблійними канонами. Майстер і Маргарита потрапляють у таке місце, де вони будуть вічно разом без людей, які не могли за життя дати їм бути разом. Саме цього найбільше хотіла жінка, завжди бути поруч з коханою людиною, незважаючи ні на що.

Але пам'ять Майстра про його земних любовних переживаннях і про створення роману, який він бачив сенсом свого життя, поступово згасає. Виходить, що він забув усе, що було для нього найважливішим у житті. Значить його подальше творчість неможливо. Він отримав спокій і можливість творити, але забув про те для чого це йому потрібно. Тому провести вічність за створенням великих творів йому не вдасться. Чи можна такий кінець вважати щасливим для Майстра? Точно відповісти на це питання я не зможу. Михайло Булгаков не дає повного опису подальшої долі героя. Можливо, для Майстра це і буде найвищою нагородою, отримати довгоочікуваний і повний спокій від власних думок і творчості. А може і навпаки, існування без цього стане безцільним вічним пеклом.

Також невідома і доля поета Бездомного. Він влаштовується співробітником в інститут і вважає, що повністю вилікувався від усякої псування, наведеної приїхали гипнотизерами. Але раз на рік, у святковий повню, він у сні зустрічається з Майстром, який відкриває йому частину істини. Але прокинувшись, Бездомний не може її згадати. І так рік за роком. Івана можна вважати єдиним учнем Майстра, якому було заповідано дописати роман, але той відмовляється це зробити. Тому кожен рік його переслідує сон-мара.

В комедии А. С. Грибоедова «Горе от ума» мы становимся свидетелями бала в доме у Петра Афанасьевича Фамусова. К нему, как к богатому и знатному человеку съехался весь цвет общества, элита.

Все эти герои автором были собраны здесь для того, чтобы показать устаревшие взгляды дворянства, их глупость, невежество, чинопочитание. Все эти взгляды, по мнению автора, должны уйти в , между тем как взгляды Чацкого, представителя нового поколения, должны стать достоянием настоящего.

Те, кто присутствовал в доме Фамусова до приезда гостей и имеет отношение к старой школы.