Написати твір на тему які слова руйнують наше життя?

Гіпертонія: піддавати жару, випускати пар, підстьобувати, увірвався терпець; Інфаркт: удар в саме серце, серце розривається, приймати близько до серця; Захворювання крові, кровоносної системи: вичавлювати соки, це увійшло в мою плоть і кров, висмоктувати кров; Бронхіальна астма, синдром гіпервентиляції: перекрити кисень, чхати на (кого-то, что-то), дати волю своєму гніву, знайти віддушину; Мігрень, метеозалежність: суцільний головний біль, ламати голову, ще головою побейся, ризикувати головою; Захворювання печінки та жовчного міхура, ожиріння: щоб життя медом не здавалося, мені гірко, ніякої радості, жовчний; Онкологія: щось гризе, сам собі не належу, все набридло до смерті, отруювати життя; Урологічні захворювання: сеча в голову вдарила, (хтось, щось) сидить в нирках, смертельно втомився, немає сил; Остеохондроз: проблеми, які сидять на шиї, звалити тягар турбот, нести свій хрест; Нервова анорексія: набридло до нудоти, ситий по горло, з душі верне; Виразка: займатися самоїдством, не переварювати (кого-то, что-то), уїдливо; Алергія, захворювання шкіри: не хотів би опинитися в (чиєюсь) шкурі, легко ранима, і не свербить (хто-небудь), тонкошкірі; Подагра, хронічні судоми: хиткий, кульгати на обидві ноги, непрохідний, нестійкий; Очні хвороби: страшно дивитися, світ не милий, очі б не бачили; Зниження слуху, глухота: писок, не хочу (щось, когось) чути, гуркоче, не говори, замовкни; Депресія: моє терпіння лопнуло, дратує, б'є, трясе, не до вподоби, що не морочте. Слід зазначити: не має значення до кого або до чого застосовуються слова-руйнівники. Якщо вони присутні в активній мові - програма хвороби вже закладена. Як позбутися від слів-руйнівників? По гайте за своєю мовою. Як тільки ви виявите ці слова, ваша мова швидко від них очиститься.

Подробнее - на -

Больше других времен года я люблю весну. И это не удивительно. Весна дарит мне чувство радости, грядущих перемен, особое весеннее настроение. Первые лучи весеннего солнца говорят, что долгая и трудная зима, не будет больше трескучих морозов, метелей и снежных заносов, настало новое удивительное и радостное время. Дыхание весны ощущается во всем. Она пробуждает еще спящую природу к новой жизни. Греет солнце, тает снег, звенит капель, бегут быстрые ручьи. Все вокруг ликует и поет, радуясь приходу весны. Особенно люблю я слушать хор весенней капели. Это поразительная и не сравнимая ни с чем музыка, созданная природой, уставшей от долгой зимы. Ночью холодно и морозно, зима не уходит и не сдается без боя. Зато днем весна все больше вступает в свои права. Все меньше становится снега, птицы поют и звонко щебечут, приветствуя весну. Деревья уже просыпаются от зимнего сна. На их ветвях набухли почки, готовы показаться первые листочки. Даже весенний ветер не похож на зимний. Он, хоть еще холодный, но ласковый и пахнет весной. Для всей природы весной наступает пора обновления. Нужно только очутиться в весеннем лесу, чтобы увидеть, как вокруг пробуждается природа. Легкость и радость здесь ощущается во всем. Первые ласковые солнечные лучи освещают освободившуюся от снега и льда землю. Солнечные зайчики радостно скачут между просыпающимися от зимнего сна деревьями. А на проталинах уже появляются первые весенние цветы. Это подснежники. Еще местами земля покрыта талым темным снегом, а эти маленькие и нежные синие цветочки уже пробиваются к свету и теплу, радуя глаз яркими красками. Они упорно тянутся к солнцу даже сквозь снег. Подснежники появляются на полянах так дружно, что кажется, будто на земле лежит кусочек голубого весеннего неба. Не хочется срывать такие цветы, ими можно только любоваться. Поистине, весна – самая долгожданная пора. И она непременно приходит вслед за дождливой осенью и холодной, морозной, бесконечной зимой.

Источник: https://uchim.org/sochineniya/na-temu-vesna

К̠о̠м̠е̠д̠и̠я̠ Н̠. В̠. Г̠о̠г̠о̠л̠я̠ «Р̠е̠в̠и̠з̠о̠р̠» и̠м̠е̠е̠т̠ с̠в̠о̠е̠о̠б̠р̠а̠з̠н̠ы̠й̠ х̠а̠р̠а̠к̠т̠е̠р̠ д̠р̠а̠м̠а̠т̠у̠р̠г̠и̠ч̠е̠с̠к̠о̠г̠о̠ к̠о̠н̠ф̠л̠и̠к̠т̠а̠. В̠ н̠е̠й̠ н̠е̠т̠ н̠и̠ г̠е̠р̠о̠я̠‑и̠д̠е̠о̠л̠о̠г̠а̠, н̠и̠ с̠о̠з̠н̠а̠т̠е̠л̠ь̠н̠о̠г̠о̠ о̠б̠м̠а̠н̠щ̠и̠к̠а̠, в̠о̠д̠я̠щ̠е̠г̠о̠ в̠с̠е̠х̠ з̠а̠ н̠о̠с̠. Ч̠и̠н̠о̠в̠н̠и̠к̠и̠ с̠а̠м̠и̠ о̠б̠м̠а̠н̠ы̠в̠а̠ю̠т̠ с̠е̠б̠я̠, н̠а̠в̠я̠з̠ы̠в̠а̠я̠ Х̠л̠е̠с̠т̠а̠к̠о̠в̠у̠ р̠о̠л̠ь̠ з̠н̠а̠ч̠и̠т̠е̠л̠ь̠н̠о̠г̠о̠ л̠и̠ц̠а̠, з̠а̠с̠т̠а̠в̠л̠я̠я̠ е̠г̠о̠ и̠г̠р̠а̠т̠ь̠ е̠е̠.Х̠л̠е̠с̠т̠а̠к̠о̠в̠ н̠а̠х̠о̠д̠и̠т̠с̠я̠ в̠ ц̠е̠н̠т̠р̠е̠ с̠о̠б̠ы̠т̠и̠й̠, н̠о̠ н̠е̠ в̠е̠д̠е̠т̠ д̠е̠й̠с̠т̠в̠и̠е̠, а̠ к̠а̠к̠ б̠ы̠ н̠е̠в̠о̠л̠ь̠н̠о̠ в̠о̠в̠л̠е̠к̠а̠е̠т̠с̠я̠ в̠ н̠е̠г̠о̠ и̠ о̠т̠д̠а̠е̠т̠с̠я̠ е̠г̠о̠ д̠в̠и̠ж̠е̠н̠и̠ю̠. Г̠р̠у̠п̠п̠е̠ о̠т̠р̠и̠ц̠а̠т̠е̠л̠ь̠н̠ы̠х̠ п̠е̠р̠с̠о̠н̠а̠ж̠е̠й̠, с̠а̠т̠и̠р̠и̠ч̠е̠с̠к̠и̠ и̠з̠о̠б̠р̠а̠ж̠е̠н̠н̠ы̠х̠ Г̠о̠г̠о̠л̠е̠м̠, п̠р̠о̠т̠и̠в̠о̠п̠о̠с̠т̠а̠в̠л̠е̠н̠ н̠е̠ п̠о̠л̠о̠ж̠и̠т̠е̠л̠ь̠н̠ы̠й̠ г̠е̠р̠о̠й̠, а̠ п̠л̠о̠т̠ь̠ о̠т̠ п̠л̠о̠т̠и̠ т̠о̠й̠ ж̠е̠ ч̠и̠н̠о̠в̠н̠и̠ч̠ь̠е̠й̠ к̠а̠с̠т̠ы̠ ― л̠е̠г̠к̠о̠в̠е̠с̠н̠ы̠й̠, н̠о̠ п̠р̠е̠т̠е̠н̠ц̠и̠о̠з̠н̠ы̠й̠ ч̠е̠л̠о̠в̠е̠к̠‑п̠у̠с̠т̠ы̠ш̠к̠а̠, к̠о̠т̠о̠р̠ы̠й̠ о̠б̠л̠а̠д̠а̠е̠т̠ н̠е̠о̠б̠ы̠к̠н̠о̠в̠е̠н̠н̠ы̠м̠ с̠в̠о̠й̠с̠т̠в̠о̠м̠ п̠р̠и̠м̠е̠н̠я̠т̠ь̠с̠я̠ к̠ о̠к̠р̠у̠ж̠а̠ю̠щ̠и̠м̠, н̠е̠ з̠а̠т̠р̠а̠ч̠и̠в̠а̠я̠ н̠а̠ э̠т̠о̠ н̠и̠к̠а̠к̠и̠х̠ у̠с̠и̠л̠и̠й̠, а̠б̠с̠о̠л̠ю̠т̠н̠о̠ н̠е̠с̠п̠о̠с̠о̠б̠н̠ы̠й̠ н̠и̠ н̠а̠ к̠а̠к̠и̠е̠ с̠а̠м̠о̠с̠т̠о̠я̠т̠е̠л̠ь̠н̠ы̠е̠ р̠е̠ш̠е̠н̠и̠я̠ и̠ о̠с̠о̠з̠н̠а̠н̠н̠ы̠е̠ н̠а̠м̠е̠р̠е̠н̠и̠я̠. «О̠н̠ ― к̠а̠к̠ в̠о̠д̠а̠, п̠р̠и̠н̠и̠м̠а̠ю̠щ̠а̠я̠ ф̠о̠р̠м̠у̠ л̠ю̠б̠о̠г̠о̠ с̠о̠с̠у̠д̠а̠», ─ з̠а̠м̠е̠ч̠а̠е̠т̠ Ю̠. М̠а̠н̠н̠.

П̠о̠ с̠в̠о̠е̠м̠у̠ с̠л̠у̠ж̠е̠б̠н̠о̠м̠у̠ п̠о̠л̠о̠ж̠е̠н̠и̠ю̠ Х̠л̠е̠с̠т̠а̠к̠о̠в̠ з̠а̠н̠и̠м̠а̠е̠т̠ с̠а̠м̠у̠ю̠ с̠к̠р̠о̠м̠н̠у̠ю̠ с̠т̠у̠п̠е̠н̠ь̠к̠у̠ н̠а̠ л̠е̠с̠т̠н̠и̠ц̠е̠ ч̠и̠н̠о̠в̠: о̠н̠ к̠о̠л̠л̠е̠ж̠с̠к̠и̠й̠ р̠е̠г̠и̠с̠т̠р̠а̠т̠о̠р̠, ч̠и̠н̠о̠в̠н̠и̠к̠ с̠а̠м̠о̠г̠о̠ н̠и̠з̠к̠о̠г̠о̠ к̠л̠а̠с̠с̠а̠. Н̠и̠ч̠е̠г̠о̠ о̠н̠ н̠е̠ в̠ы̠с̠л̠у̠ж̠и̠л̠, в̠с̠е̠ п̠р̠о̠к̠у̠т̠и̠л̠, и̠ т̠е̠п̠е̠р̠ь̠ о̠т̠е̠ц̠ е̠г̠о̠ т̠р̠е̠б̠у̠е̠т̠ д̠о̠м̠о̠й̠, в̠ С̠а̠р̠а̠т̠о̠в̠с̠к̠у̠ю̠ г̠у̠б̠е̠р̠н̠и̠ю̠. О̠с̠т̠а̠н̠о̠в̠к̠а̠ в̠ у̠е̠з̠д̠н̠о̠м̠ г̠о̠р̠о̠д̠е̠ у̠ н̠е̠г̠о̠ в̠ы̠н̠у̠ж̠д̠е̠н̠н̠а̠я̠: в̠с̠е̠ д̠е̠н̠ь̠г̠и̠ п̠р̠о̠и̠г̠р̠а̠н̠ы̠, н̠о̠ д̠а̠ж̠е̠ з̠а̠т̠р̠у̠д̠н̠и̠т̠е̠л̠ь̠н̠о̠е̠ п̠о̠л̠о̠ж̠е̠н̠и̠е̠ н̠е̠ м̠о̠ж̠е̠т̠ з̠а̠с̠т̠а̠в̠и̠т̠ь̠ Х̠л̠е̠с̠т̠а̠к̠о̠в̠а̠ в̠с̠е̠р̠ь̠е̠з̠ з̠а̠д̠у̠м̠а̠т̠ь̠с̠я̠ н̠а̠д̠ ч̠е̠м̠‑л̠и̠б̠о̠. Н̠и̠ч̠е̠г̠о̠ о̠н̠ н̠е̠ п̠о̠н̠и̠м̠а̠е̠т̠ в̠о̠ в̠р̠е̠м̠я̠ в̠с̠т̠р̠е̠ч̠и̠ с̠ г̠о̠р̠о̠д̠н̠и̠ч̠и̠м̠: о̠б̠о̠р̠о̠н̠я̠е̠т̠с̠я̠ ж̠а̠л̠о̠б̠а̠м̠и̠ н̠а̠ т̠р̠а̠к̠т̠и̠р̠щ̠и̠к̠а̠, г̠о̠р̠я̠ч̠и̠т̠с̠я̠, н̠е̠л̠е̠п̠о̠ и̠ с̠м̠е̠ш̠н̠о̠ г̠н̠е̠в̠а̠е̠т̠с̠я̠, п̠р̠и̠к̠р̠ы̠в̠а̠я̠ с̠в̠о̠й̠ с̠т̠р̠а̠х̠ и̠ р̠а̠с̠т̠е̠р̠я̠н̠н̠о̠с̠т̠ь̠. А̠ п̠о̠с̠л̠е̠ п̠о̠л̠у̠ч̠е̠н̠и̠я̠ д̠е̠н̠е̠г̠ и̠ п̠р̠и̠г̠л̠а̠ш̠е̠н̠и̠я̠ п̠р̠и̠е̠х̠а̠т̠ь̠ в̠ д̠о̠м̠ к̠ г̠о̠р̠о̠д̠н̠и̠ч̠е̠м̠у̠ н̠а̠ч̠и̠н̠а̠е̠т̠ в̠х̠о̠д̠и̠т̠ь̠ в̠ р̠о̠л̠ь̠ л̠ю̠б̠е̠з̠н̠о̠г̠о̠ и̠ п̠р̠о̠с̠в̠е̠щ̠е̠н̠н̠о̠г̠о̠ г̠о̠с̠т̠я̠, к̠о̠т̠о̠р̠о̠г̠о̠ н̠а̠к̠о̠н̠е̠ц̠‑т̠о̠ о̠ц̠е̠н̠и̠л̠и̠ п̠о̠ д̠о̠с̠т̠о̠и̠н̠с̠т̠в̠у̠.