Іграшка яку джип розглядав в крамниці з твору чарівна крамниця.

Коробку з назвою купи і дивуй друзів 

1. Він йшов у ярмі, скорившись силі, хоч часом із гніву очі йому наливались кров'ю, і тоді він хвицав ногами і наставляв роги...

2. Ярами, коритами висхлих річок, лісовими нетрями, прикриваючись нічною темрявою, ховаючись, мов од дикого звіра, тікало од пана і панщини все, що не заплісніло в неволі, не втратило ще живої душі, тікало, щоб здобути собі те, за що предки виймали шаблі з піхов або ставали до бою з кіллями та вилами...

3. Ще недавно, вмившись в Умані власною кров'ю і накидавши в Кодні стіжок гайдамацьких голів, пан смакував перемогу, пильно обороняючи свої права на живий робочий інвентар — хлопа.

4. Хлоп протестував, хлоп тікав на вільні землі, рятуючись, як міг, од панщини, лишаючи на рідній землі все дороге, все миле його серцю.

5. По всій Бессарабії ганяли дозорці, вистежуючи скрізь по ровах, стогах сіна, комишах болотяних річок збіджених, змордованих людей.

6. Плутаючись у високих бур'янах, пролазячи попід кущами, що тісно посплітались у сій занедбаній частині панського гаю, вони долізли врешті до води.

7. Чорний панський гай потиху одсувався назад, закутуючись волокнуватими пасмами білого туману.

8. Остап йшов навпростець, минаючи вузькі, криві стежки, протоптані товаром й пастухами.

9. Він йшов тепер прудко, сильно вимахуючи ціпком, мов усю силу свою молодечу вкладав і в ту ходу, і в рухи, а думки одна за одною, як на крилах, летіли все наперед.

10. Він озирнувся: прискорюючи ходу, подорожній махав на нього рукою, бажаючи, очевидячки, спинити його.

Объяснение:

Однажды гуляя по пляжу я заметил рака и сильно испугался. Он был большим красным и усатым созданием. Когда я от испуга отскочил назад рак тоже почувствовал страх. Мне стало интересно: как страшный рак может чего-то бояться? В общем я решил понаблюдать за ним спрятавшись за камнем. Рак подошёл к берегу и тут его на лету ворона в клюв свой хватает. А сама ворона уселась на худеньком и голом дереве. Обычно вороны каркают, но эта ворона молчала, потому что знала, что если она закаркает, то и обед упустит. Вот ведь умная ворона.