Библия- это книга, в которой бог открывает себя людям, поэтому она нужно закончить фразу

Книга жизни наверное но неточно. или Евангелие

Библия-это книга, в которой Бог открывает себялюбям, поэтому она называется Священное писание

Главный герой произведения Экзюпери – мальчик, путешествующий по разным планетам и попавший на Землю. Его основная черта – любопытство. Этот герой все время в поиске – он хочет найти истину, понять, что хорошо, а что плохо, что правильно, а что нет. Ему абсолютно чужды какие-либо стереотипы, свойственные большинству взрослых людей.Этот ребенок и есть настоящая сущность человека. Люди вырастают и прячут его глубоко-глубоко в душе, прикрываясь мудростью, цинизмом и другими «масками»

Маленький Принц, этот чистый и не запыленный человечек, искал истину. Одно из самых важных открытий ему сделать Лис, которого главный герой встретил на Земле. Этот персонаж олицетворяет в произведении дружбу. Именно ему принадлежит бессмертная фраза, ставшая афоризмом: «Мы в ответе за тех, кого приручаем».

Благодаря Лису Маленький Принц понял, почему так дорога ему Роза, выращенная им на родной планете, а все остальные – это просто цветы. Потому что в это живое существо была вложена забота. То, о чем заботятся люди, становится для них очень дорогим, единственным, неповторимым.

Здесь еще один вывод, который читатель делает вместе с героем: именно забота – это и есть любовь и дружба . Которая отнюдь не абстрактное возвышенное чувство, а теплота, подаренная другому живому существу.

Дружба Маленького Принца и Лиса – это очень трогательный и немного грустный эпизод. Лис хотел бы никогда не расставаться с новым другом, но сам говорил об ответственности. Поэтому понимает, что Маленькому Принцу нужно лететь к своей Розе, которая завянет без его заботы.

Герои расстаются. Лис рад, что в жизни его друга есть дорогое существо – и в этом проявляется подлинность его дружбы. Он не эгоистичен. Маленький Принц после долгих путешествий в поисках истины наконец понял, что на свете самое главное  дружба и забота друг о друге

Поэтому дружба это всегда забота и попечение друг о друге. Дружба должна быть раз в жизни и навсегда, ведь без друга все то вокруг тебя будет обычное..

2)Чи можна вважати Кирила Тура з твору Пантелеймона Куліша втіленням козацького лицарства.

«Чорна рада» П. Куліша — роман соціально-історичний. Цей твір — явище світового рівня, в якому яскраво розкрито не тільки історичні події й майстерно відтворено український колорит, а й зображено соціальні відносини —- боротьба станів, суспільних верств. Персонажі роману являють собою живі, неповторні особистості, психологічно й життєво правдиві.

Найповніше змальований у творі курінний отаман Кирило Тур, який виступає втіленням козацького лицарства, відваги, волелюбності. Поряд з цим слід зазначити, що цей образ є найбільш суперечливим. У п'ятому розділі автор подає портретну характеристику героя, підкреслюючи у його зовнішності силу, енергію, незалежність. Але разом з тим П. Куліш указує й на неординарність постаті Тура словесним зображенням очей: вони «так і грають»,— говорить автор,- але «враг його знає — глянеш раз: здається, супиться; глянеш удруге: моргне довгим усом так, наче зараз і підніме тебе на сміх».

Про незалежність натури Кирила красномовно говорить й епізод зустрічі зі Шрамом. Тур виступає захисником запорозької честі. Але необхідно відзначити, що поведінка героя часто-густо непередбачена, стихійна. Він підтримує Брюховсцького у боротьбі за владу й водночас іде навіть на смерть, рятуючи Сомка. Кирило Тур щиро шанує гетьмана, але йде на порушення законів Січі, викрадаючи наречену, яка йому самому подобалася.

Цей вчинок назвати сміливим навряд чи можна, але те, що Кирило намагається до людям, варте поваги. Важко знайти пояснення поведінці героя у сутичці з Петром. Спочатку Тур самовіддано кидається на до Петрові, коли той мало не зірвався у провалля, і тут же вступає з ним у смертний лицарський герць.

Мужньо переніс Кирило й кару киями. А коли Сомко чекав у в'язниці вироку, Тур намагався врятувати його ціною власного життя. Ідеалами цього надзвичайно колоритного героя були козацька воля, честь, любов до Вітчизни: «Як вода в Чорному морі не переведеться, поки світ — сонця, так і в Січі до віку вічного не переведуться лицарі». Познайомившись докладніше з цим героєм, відзначаємо його незалежну, гордовиту, а разом з тим і поетичну натуру, овіяну козацькою романтикою.

Відтворивши в образі Кирила Тура найкращі людські риси характеру, П. Куліш прагнув довести читачеві, що всупереч різноманітним публікаціям істориків, які зображували козацтво тільки з негативного боку, запорожці варті захоплення. Не тільки Кирило Тур, а й Пугач, для якого Запорізька Січ тримається на «давніх, предковічних звичаях», і Петро Шраменко, який зображений автором у народнопоетичному дусі, і Сомко — мудрий державний діяч — виписані автором з неперевершеною майстерністю.

І. Франко назвав «Чорну раду» П..Куліша «найкращим твором історичної прози в українській літературі». Це дійсно так, бо від ставлення кожного з героїв залежало майбутнє України. Образи славного козацтва є оздобою твору, який підніс українську літературу на новий щабель розвитку колоритним зображенням історичного минулого народу.