Перакажыце гісторыю, якая здарылася ў чорнай лазні, пра забойцу Рамана Кагута Марку. 2. Які вывад зрабіў Акім Загорскі, даведаўшыся, чаму адбылося забойства? ГЛ.2 3. Што такое дзядзькаванне? Чаму Алесь князя, жыве ў сялянскай сям'і? Для чаго так рабілі? Чаму Кагутоў аддалі Алеся? Якія адносіны ўсталяваліся ў Алеся з Кагутоў? 5. Аб была песня дзеда Данілы? Як яе Алесь? Чаму? 6. Якім чалавекам хоча вырасці Алесь? ГЛ. 3 7. Чаму Алесь не хоча вяртацца ў маёнтак? 8. Як можна растлумачыць словы Кагута, адрасаваныя Алесю: "Мужыком будзеш? Не, брат, ад гэта нам карысці мала. Ды табе. Ты лепей добры да ўсіх будзь, хлопчык"? 9. Чаму Раўбіча лічаць чараўніком? 10. Сустрэча з незнаёмым у чорным плашчы. Якое ўражанне засталося ў Алеся? ГЛ.4 11. За што Алесь паважаў сялян? 12. Як Алесь паводзіць бацькамі, за сталом? каюцца бацькі, што аддалі сына ў сям'ю выхаванне? Як бацька Юры Загорскі тлумачыць, чаму згадзіўся аддаць сына "дзядзькаванне? 14. Загорскі паказвае сыну сады, стайню. Алесь выбірае сабе сабаку, коней. Гаворка заходзіць Кроера, і пра людзей. Якім чалавекам паўстае перад намі Юры, Алесь? ГЛ.5 15. Ці падабаецца Алесю яго новае становішчаму? Які рэжым дня быў у хлопца? ГЛ.6 16. Зачытайце што сям'я Кагутоў атрымала за выхаванне Алеся? 17. Чаму Юры паказаў паганскае капішча, расказаў яго гісторыю, павёў сына магільню Загорскіх?​

1.Положительное, заставляет задуматься о вопросах нравственности.
2.Я бы сказала Вася поступили хорошо, а вот его подруга нет. Несправедливо, что он отдал деньги за неё.
3.Чтобы ему было где протиснуться,ведь он думал,что все будут заходить поочередно.
4. Герой пересаживается из одного вагона в другой, для того чтобы избежать контролера, при этом испытывая дискомфорт от своих действий.
5. Эта невоспитанность проявляется тогда когда Булат не слушает окружающих, пытается сбежать от кондуктора и обманывает взрослых

Український романтизм (фр. romantisme) — ідейний рух у літературі, науці й мистецтві. Визначальними для романтизму стали ідеалізм у філософії і культ почуттів, а не розуму, звернення до народності, захоплення фольклором і народною мистецькою творчістю, пошук історичної свідомості й посилене вивчення історичного минулого (історизм), інколи втеча від довколишньої дійсності в ідеалізоване минуле або у вимріяне майбутнє чи у фантастику. Романтизм призвів до появи романтичного світогляду та романтичного стилю і постання нових літературних жанрів — балади, ліричної пісні, романсової лірики, історичних романів і драм.

Своїми ідеями і настановами, зокрема наголошуванням народності і ролі та значення національного у літературі і мистецькій творчості, романтизм відіграв визначну роль у пробудженні й відродженні слов'янських народів, зокрема українського. Першими виявами українського романтизму були: видана 1818 у Петербурзі «Грамматика малороссийского наречия» Олександра Павловського і збірка Миколи Цертелева «Опыт собрания старинных, малороссийских песней» з висловленими в них думками про глибоку своєрідність і самостійність української мови й української народної поезії. До виявів українського передромантизму зараховують також виданий у Москві 1827 збірник «Малороссийские песни» М. Максимовича і балади П. Гулака-Артемовського («Твардовський» і «Рибалка», 1827). Український романтизм виник не так, як реакція проти не надто значного в українській літературі класицизму, а проти наявних у ній тоді бурлескних і травестійних традицій і розвинувся у великій мірі під впливом поглибленого вивчення народної творчості, з одного боку, та писань російських і польських романтиків — з другого. Зокрема чималий вплив на утвердження романтизму в українській літературі мали українські школи в російській і польській літературах. В російській літературі провідними представниками української школи були не тільки захоплені українською екзотикою (природою, історією, народним побутом і творчістю) росіяни (К. Рилєєв, О. Пушкін, Ф. Булґарін), але й численні українці, що писали російською мовою (О. Сомов, М. Маркевич, Є. Гребінка й особливо М. Гоголь). Визначальними були українські теми й українські екзотичні сюжети також для творчості польської української школи — романтиків А. Мальчевського, Б. Залєського й С. Ґощинського.

Романтизм в літературі Редагувати
XIX ст. — це доба становлення національної самосвідомості. Поетична збірка «Кобзар» видатного українського поета Тараса Шевченка, яка побачила світ у 1840 році, фактично стала проголошенням літературної та інтелектуальної незалежності українців. Творчість Тараса Шевченка визначила на десятиліття вперед подальший розвиток української літератури — (не тільки поезії, а й прози і драматургії). Шевченкова поезія стала важливим етапом і в розвитку української літературної мови. Шевченко завершив процес її формування, розпочатий ще його попередниками (Котляревський, Квітка-Основ'яненко, поети-романтики та ін.), здійснивши її синтез з живою народною мовою і збагативши виражальні можливості українського художнього слова. Ім'я Тараса Шевченка стало символом української культури у світі, подібно до таких емблематичних імен універсального рівня як Шекспір, Гете чи Пушкін, кожен з яких асоціюється не тільки з літературою, а й культурою своїх країн.

У 1820 році засновано Руську трійцю — галицьке літературне угрупування, очолюване М. Шашкевичем, Я. Головацьким та І. Вагилевичем, що з кінця 1820-их років розпочало на Західних Українських Землях національно-культурне відродження.

Харківський осередок
Становлення українського романтизму відбувалося паралельно з розвитком таких ділянок науки, як етнографія і історія, виявом чого були збірки етнографічних і фольклорних матеріалів — українських народних пісень М. Максимовича (1827, 1834, 1849), історичних пісень і дум І. Срезневського (у тому числі й написаних ним самим) у збірці «Запорожская старина» (1833—1838), народної усної творчості П. Лукашевича (1836), як також публікації історичних праць і пам'яток: Д. Бантиш-Каменського (1822), М. Маркевича (1842—1843), О. Бодянського (1846—48, у тому числі козацьких літописів й «Історії Русів»), А. Скальковського (1846) та інших. Основоположницею для розвитку українського романтизму була харківська школа з її двома гуртками — першим, що створився ще у 1820-х pp. навколо І. Срезневського і що з ним були пов'язані найвидатніші з поетів-романтиків Л. Боровиковський і О. Шпигоцький, та другим, що діяв у середині 1830-х pp. також під проводом І. Срезневського, до нього були причетні: А. Метлинський (псевдонім — Амвросій Могила), М. Костомаров (псевдонім — Іеремія Галка) й О. Корсун з М. Петренком і С. Писаревським та іншими. Програмовими для діяльності цих гуртків були збірки «Украинский альманах» (1831) та «Запорожская старина». Поетичну творчість цього гуртка поетів (між ними й І. Срезневського як автора українських і російських віршів) характеризує ідилічно