Мої враження від твору русалонька із 7-в

На уроці укр. літ. ми читали багато творів. Всі твори по-своєму цікаві. Але більше всього мені сподобався твір Марини Павленко "Русалонька із 7 – В, або Прокляття роду Кулаківських" та його головна героїня.

Повість М. Павленко "Русалонька"-це дуже гарний і чудовий твір про дитячу фантазію й дружбу.Софійка. Марина Павленко вірно дотримується свого творчого принципу — писати про реальне життя і реальних людей. Головна героїня твору, часто читає й перечитує відому казку про Русалоньку, яка вірно любила свого принца та  врятувала йому життя, але так і не змогла стати для нього єдиною коханою. Дівчинка вимріяла для себе такий образ і бачила однокласника Вадима Кулаківського як  прекрасного принца.Софійка відкрила, що стара шафа — це портал, який, міг перенести у минуле. Щоб позбавити рід Кулаківськіх від прокляття, дівчинка мандрує минулим, своїм втручанням змінює долі людей . Софійка гадала ,що своїм втручанням вона змінить відношення Вадима до себе і він закохається в неї,але цього так і не сталося.

Софійка чуйна дівчинка, яка готова прийти тобі на до в скрутну хвилину і пітримати тебе коли це необхідно. Я дуже рада ,що саме в кінці розповіді Сашко запропонував Софійці стати його русалонькою. Адже Сашко щирий ,добрий хлопець якому дуже подобається Софійка.

(В кінці можеш більш розгорнуто написати.Наприклад що уславлює цей твір --цей твір уславлює доброту та працелюбство семикласниці, її активні життєві позиції, та засудження зла та несправедливості.)

Мне книжка очень понравилась, не смотря на то что я читаю книги на родном языке очень редко. Язык красивый, читался легко да и сюжетная линия, для детской книжки, очень интересная, и хоть это и книга для детей, мне ее читать понравилось. А какие красивые иллюстрации... Главная героиня - Софийка, любительница тайн, девочка не далекая конечно, но как приятно было за не наблюдать Обязательно буду читать дальше!

Объяснени

вот

Барышня Лиза Муромская, чтобы познакомится с Алексеем переодевается в крестьянскую одежду. Они встретились в лесу, во время охоты Берестова-младшего. Лиза представляется Акулиной. Они сразу друг другу понравились и начинают встречаться. Тем временем, отцы влюбленных, которые раньше враждовали, подружились. муромский приглашает соседа в гости и, чтобы Алексей ее не узнал, Лиза выходит к гостям вся накрашенная и набелённая. Сдружившись, отцы решают поженить детей. Алексей рассержен, у него твердое намеренье взять в жены Акулину. Потом он узнает в Лизе свою возлюбленную и происходит счастливая свадьба.

В основе романа лежат мемуары пятидесятилетнего дворянина Петра Андреевича Гринева, написанные им во времена царствования императора Александра и посвящённые «пугачёвщине», в которой семнадцатилетний офицер Петр Гринев по «странному сцеплению обстоятельств» принял невольное участие.

Петр Андреевич с лёгкой иронией вспоминает своё детство, детство дворянского недоросля. Его отец Андрей Петрович Гринев в молодости «служил при графе Минихе и вышел в отставку премьер-майором в 17... году. С тех пор жил в своей симбирской деревне, где и женился на девице Авдотье Васильевне Ю., дочери бедного тамошнего дворянина». В семье Гриневых было девять человек детей, но все братья и сестры Петруши «умерли во младенчестве». «Матушка была ещё мною брюхата, — вспоминает Гринев, — как я уже был записан в Семёновский полк сержантом».