очень Чому головна героїня у новелі "Момент" відмовляється назвати своє ім'я?

Объяснение:

1)Городний думал,что Хлестаков ревизор,и он действительно думал

,что так и есть,по словам Добчинского и Бобчинского.Роднит то,что они были не очень умны.

2)Городничий уже гордится в том,что скоро его зятем будет Хлестаков,точнее Мошенник,назвавщий себя ревизором.А жена городничего, ужже думает о хорошем будущее и уважения.

3)Чиновники начали уважать городничего,так как будущий зят его ,есть и ревизор.Но в конце почмейстр читает письмо,и все убедились в том,что Хлестаков не ревизор.

5)Все начали винить Добчинского и Бобчинского в том,что они объявили везде,что Хлестаков-ревизор.Все чиновники,помле того как узнали правду были поражены,и городничий потерял свое уважение.

4)когда все узнают,что Хлестаков не ревизор.И когда появляется настоящий ревизор и требует их к себе.

6)Не надо кого-то обвинять,если ты сам не умный.Городничий поверил словам Добчинскго и Бобчинского,но он не дадумался,что может Хлестаков не ревизор.При этом виноват сам Городничий.

Володимир Короленко був видатним українським та російським письменником. Він був гуманістом. У своїх творах митець ставив у центр людину, її переживання, проблеми та виклики. Твір “Сліпий музикант” є яскравим прикладом гуманізму автора. Він змушує задуматись над сенсом життя.

Читаючи оповідання, я усвідомив що людські можливості дуже широкі. Весь світ відкритий перед нами. Перед нами тисячі доріг, і тільки від нас залежить якою ми підемо і який цей шлях буде для нас. Наше щастя залежить від нашого вибору, перед яким ми стикаємось кожного дня, кожної миті. Навіть якщо доля існує, ми можемо її змінювати, кидати їй виклик. Адже ми люди, найрозумніші створіння на планеті, створені Творцем на його образ і подобу.

Сила людини справді неоціненна. Ми рідко про це задумуємось. Лише коли нас чогось позбавляють, ми що втрачаємо, тоді ми чітко бачимо власні помилки та невикористані можливості. Більшість з нас здорові, мають всі шанси стати великими людьми. Але як бути людям у яких можливості менші за нас? Це не означає що вони слабші й тому меншою мірою заслуговують на щастя. Головний герой оповідання народжується незрячим. Ми не зможемо ніколи зрозуміти як це насправді не бачити ніколи навколишнього світу. Маленька людина, яка народилась формується під впливом навколишнього світу. Споглядаючи природу гаючи за іншими людьми дитина як губка всмоктує інформацію, аналізує і робить висновки. Це відбувається навіть на несвідомому рівні. Але без органу зору все зовсім інакше.

Незряча людина може тільки уявляти світ. Він може бути настільки несхожим на реальний, що це просто нереально зараз нам усвідомити. Але сила людини справді велична. Адже навіть бувши позбавленим зору, вона може віднайти в собі сили жити, відчувати не гірше ніж зрячі. Маленький Петрусь натрапляти на труднощі почав дуже рано. Спочатку його ростили в тепличних умовах, де він був в повній безпеці. Живучи так, Петрусь вважав що це і є весь світ. Такий обмежений, такий комфортний і спокійний. Але він дорослішав і світ навколо нього змінювався незалежно від його бажань.

Перша зустріч з сім'єю Ставрученків його потрясла. Він відкрив для себе що існує якийсь інший світ, який вже не є такий комфортний і безпечний. Це стало для нього великим потрясінням і внаслідок цього починає почувати себе самотнім. Але Петрусь не здався, він почав боротьбу за щастя з такою наснагою, що перемога стала неминучою. За до мистецтва, талантів які в ньому ховались він досяг своєї мети. Мене вразив цей твір. Ми мусимо зрозуміти що життя це постійні прагнення і постійний шлях до мети. Не треба відмовлятись від боротьби, а радо її прийняти й тоді щастя відкриється нам.

Объяснение:

Стандоф