В чём смысл финальных строк рассказа фотография на которой меня нет, Астафьев.​

Головні герої: Скрудж, його сестра Фен та племінник, привид Марлей, Духи Головний герой «Різдвяна пісня в прозі» – власник торгового союзу «Скрудж і Марлей» Скрудж. Це була дуже скупа і жорстока людина. «Через холод у душі і вся постать його немов заморозилась: ніс загострився, щоки зморщилися, хода стала скутою, очі почервоніли, тонкі губи посиніли, а голос хитрий та прикрий скрипів». Люди боялися і не любили його. Скрудж не поважав свята, вважав це нісенітницею, не вмів радіти. Увечері перед Різдвом він образив племінника, вилаяв свого працівника. А вночі до нього з’явився привид товариша і компаньйона Марлей, про який він давно забув. Привид Марлей розповів, як він тепер кається і страждає від того, що не робив добрих справ за життя. І пообіцяв, що Скрудж вночі зустрінеться з Духом Минулого, Духом Настоящого і Духом Майбутнього Різдва. Подорож Скруджа у своє дитинство, в теперішнє та майбутнє до йому багато чого зрозуміти. Це так вплинуло на нього, що він зробився зовсім іншою людиною – давав щедрі пожертви бідним, допоміг сім’ї клерка Боба, привітно ставився до племінника – сина улюбленої сестри Фен.

Объяснение:

Объяснение:

Павел Васильев родился 5 января 1910 года (23 декабря 1909 года по ст. ст.) в Зайсане (ныне Республика Казахстан). Отец — Николай Корнилович Васильев (1886—1940), сын пильщика и прачки, выпускник Семипалатинской учительской семинарии. Мать — Глафира Матвеевна, урожд. Ржанникова (1888—1943), дочь крестьянина Красноуфимского уезда Пермской губернии, окончила прогимназию в Павлодаре.

В 1906 году супруги Васильевы приехали в Зайсан, где Николай Корнилович поступил учителем в приходскую школу. Два первых ребёнка, Владимир и Нина, умерли в младенчестве. Боясь за судьбу третьего, Павла, Васильевы в 1911 года переехали в Павлодар, где Николай Корнилович преподавал на педагогических курсах.

Васильевы часто переезжали по местам службы Николая Корниловича: в 1913 году — в станицу Сандыктавскую; в 1914 году — в Атбасар; в 1916 году — в Петропавловск, где Павел поступил в первый класс; в 1919 году — в Омск, где Н. К. Васильев оказался, будучи мобилизован в армию Колчака. В конце 1920 года Васильевы вернулись в Павлодар, где поселились у родителей Глафиры Матвеевны. Павел учился в 7-летней школе, находящейся в ведении Управления водного транспорта, которой заведовал его отец, затем — в школе II ступени. Летом 1923 года отправился в организованное для учащихся плавание на пароходе вверх по Иртышу до озера Зайсан.