Нащо мені чорні брови, Нащо карі очі, Нащо літа молодії, Веселі дівочі?Літа мої молодіїМарно пропадають, Очі плачуть, чорні бровиОд вітру линяють.Серце в'яне, нудить світом, Як пташка без волі.Нащо ж мені краса моя, Коли нема долі?Тяжко мені сиротоюНа сім світі жити;Свої люди.як чужії, Ні з ким говорити;Нема кому розпитати, Чого плачуть очі;Нема кому розказати, Чого серце хоче, Чого серце, як голубка, День і ніч воркує;Ніхто його не питає, Не знає, не чує.Чужі люди не спитаютьТа й нащо питати?Нехай плаче сиротина, Нехай літа тратить!Плач же, серце, плачте, очі, Поки не заснули, Голосніше, жалібніше, Щоб вітри почули, Щоб понесли буйнесенькіЗа синєє мореЧорнявому зрадливомуНа лютеє горе!​