Нужно мини-сочинение на тему: мої роздуми над повістю шинель

на початку 1840-х років м. в. гоголь пише ряд повістей на теми петербурзького життя. петербурзький цикл відкривається «невським проспектом». петербург гоголя – це місто контрастів. краса пишних палаців і гранітних набережних, по яким безтурботно розгулює святковий натовп – це один петербург. за цією пишністю виступає інший петербург – місто дрібних чиновників, майстрових, художників, місто трудівників-бідняків, жертв убогості і свавілля. такою жертвою є акакій акакійович башмачкін – герой повісті «шинель».

сюжет про забитого нуждою чиновника, над яким всі підсміюються, був у ті роки популярним. але гоголь інакше представляє свого героя, хоча і не приховує, що башмачкін «був тим, кого називають вічний титулярний радник, над яким, як відомо, насміялися і нагострили вдосталь різні письменники, що мають похвальний звичай налягати на тих, хто не може кусатися». акакій акакійович – боязка, прибита нуждою людина, ціною важкої праці і болісних принижень заробляє свої чотириста рублів на рік; це забита, безсловесна істота, який покірливо зносить «канцелярські глузування» своїх товаришів по службі і грубість начальників. акакій акакійович сам усвідомлює свою малість, він ні на що більше не претендує. щодня, з року в рік, переписуючи папери, він давно вже не має ніяких інших інтересів. прийшовши додому зі служби, акакій акакійович думає тільки про те, «що бог пошле переписувати завтра».

кепкуючи над духовною обмеженістю башмачкіна, гоголь зазначає у ньому доброзичливе ставлення до людей, працьовитість, розвинене почуття обов’язку. акакій акакійович, за словами письменника, був навіть людиною пристрасною: літери він виводив з любов’ю, при цьому насолода виражалася на його обличчі, коли ж він добирався до букв-фаворитів, то поринав весь у роботу, забуваючи образи і нужду.

 

але в цьому забитому життям чиновнику прокинувся чоловік, коли з’явилася у нього мета в житті – нова шинель. ціною найсуворішої економії протягом року йому вдалося зібрати необхідну суму. за цей час він змінився, став «якось жвавіше, навіть твердіше характером». «вогонь часом показувався в очах його, в голові навіть миготіли зухвалі і відважні думки: чи не покласти куницю на комір», – доброзичливо іронізує над ним гоголь. ставши власником нової шинелі, акакій акакійович відчув себе найщасливішою людиною. тому стає зрозумілим, в яку катастрофу перетворюється шинелі. крадіжка шинелі виявилася крадіжкою всього його життя. даремно акакій акакійович шукав у приватного пристава, у «значної особи»: скрізь він зустрічав або повну байдужість, або презирство і грізні окрики. наляканий прийомом у «значної особи», боязкий і забитий акакій акакійович захворів нервової лихоманкою, яка і забрала його в могилу.

 

смиренність і покірність акакія акакійовича, все його бідне життя викликає біль за принижену людину, співчуття до нього. у фіналі ця маленька, несмілива людина, доведена світом сильних до відчаю, протестує проти бездушності, грубості, деспотизму. вмираючи, він «сквернословить», вимовляє найстрашніші слова, що слідували за словами «ваше превосходительство». навряд чи м. в. гоголь закликає читачів до бунту, але він будить у них думку про несправедливість тогочасного суспільства, про необхідність іншого життя, інших відносин між людьми.

Сказка александра сергеевича пушкина, напоминает за сюжетом сказку братьев гримм "белоснежка". написанное в стихах произведение повествует нам о том, что в ночь родила царица красавицу дочку, но вскоре мать умирает и отец малютки женится вновь. мачеха настолько была увлечена собой, что каждый день спрашивала волшебное зеркало кто на свете всех милее. много лет зеркало твердило, что она красивей всех, но однажды оно ответило иначе, назвав красавицей ее падчерицу. и решила царица погубить девушку, приказав привязать ее к дереву на съедение волкам. но блуждая по лесу молодая царевна находит светлицу, где жили семеро богатырей которые стали для нее братьями. в это же время на ее поиски отправляется королевич елисей. узнав, что падчерица жива, мачеха решает отравить ее при яблока. откусив немного, царевна падает мертвым сном и братья-богатыри решают похоронить ее в хрустальном гробу, где находит её елисей, целует и царевна

Автор не скрывает своей симпатии к юной царевне. ему нравятся и ее внешний облик, и ее душа. скром­ная и кроткая, она не кичится своими достоинствами. когда злая мачеха задумала ее погубить, царевна убеждает чернавку отпустить ее, ведь она ни в чем не виновата. царевна добра и доверчива. она никогда бы не смогла из-за зависти причинить зло невинному че­ловеку. поэтому она и пошла безропотно и без всяких подозрений в лес со служанкой царицы. ей не свойст­венны жестокость и вероломство. она даже не понима­ет, как можно безвинно лишить человека жизни. кро­тость и доброта царевны внушили любовь даже той, которая должна была погубить ее. очутившись в тереме у семи богатырей, царевна мно­го работала: убирала и готовила, топила печку, создавала уют в их доме. за это братья ценили ее и полюбили всей душой. девушка отказала богатырям в просьбе выйти замуж за одного из них, потому что хотя и полюбила их всех сердечно, но была другому «навечно отдана». и всем богатырям она становится хорошей сестрой. поэт убежден, что доброта, спокойный характер и уважительное отношение к окружающим в конце концов всегда . как ты относишься к людям, так и они отнесутся к тебе. если ты делаешь добро, то и тебе ответят тем же. настоящая любовь творит чудеса! богатыри по- братски любили царевну. они не похоронили ее, а по­ложили в хрустальный гроб. а царевич елисей, кото­рому она была «навечно отдана», разбил гроб и силою своей любви оживил свою невесту.